Ш. Бронте, спрощуючи і збіднюючи великий роман. Письменниця використала форму автобіографічної оповіді й завдяки цьому не лише створила глибоко психологічну, багату на відтінки почуттів і шляхетних думок прозу, а й зробила цілком обґрунтованою атмосферу таємничності, яка огортає оповідь. Оповідачка Джейн повідомляє нам про те, що сама знає і розуміє в житті своїх працедавців. І лише поступово перед нами розкривається глибинна правда драматичного твору. Роман по своїй суті трагічний. Коли, здавалося б, на перешкоді єднанню закоханих уже не стоїть третя людина, в замку спалахує страшна пожежа. Рятуючи інших, герой роману Рочес-тер втрачає зір, перетворюється на жілюгідного каліку. Проте кохання Джейн сильніше за удари долі, воно дарує Рочестеру волю до життя, надію на щастя. У романі багато рис, характерних для романтичної естетики. Це ще один приклад того, якими близькими були реалістичні й романтичні тенденції в літературі першої половини XIX ст.

Ще очевиднішим це є в єдиному романі «Грозовий перевал» (1847) молодшої сестри Шарлотти - Емілі Бронте (1818-1848). Назву роману «Wuthering Heights» українською перекладали і як «Пагорби буремних вітрів», і навіть у старому перекладі як «Буреверхи». Тут збережено традиційний, уже звичний переклад - «Грозовий перевал», хоча він не є абсолютно точним. Емілі, як і її сестри, була обдарованою людиною, і це яскраво виявилося в її романній прозі. Висока мовна майстерність письменниці-початківця, її поетичне і мальовниче слово вражає з першої ж сторінки «Грозового перевалу». Чудові зображення природи суворого краю, де відбуваються події, рідкісна насиченість оповіді великими почуттями і пристрастями, складний психологічний малюнок свідомості головних героїв - усе видає в авторі особливо емоційну вдачу, витончену спостережливість і здатність пройнятися долею інших аж до злиття з ними, таку характерну для ліриків. У «Грозовому перевалі» дуже багато рис, які споріднюють його з так званим готичним романом. Загадковість і таємничість, страшні події, смерть, жага помсти, яка не знає заспокоєння й руйнує долю самого месника і людей, з ним пов'язаних, містичні, надреальні епізоди - усе це ознаки цього жанру. Проте роман значно ширший за готичний. Важко уявити, як спромоглася молода письменниця в єдиному романі так випередити своїх великих сучасників в умінні реалістично показати всю примхливість, суперечливість людської вдачі, взаємодію в одній душі добра і зла. Це вміння стане провідною рисою у пізніших майстрів прози вже в другій половині XIX і в XX ст. З дивовижною глибиною і майстерністю Емілі Бронте писала про кохання. Це була головна тема її твору. І тут вона виявила сміливість, якої були позбавлені інші вікторіанці. Кохання у неї - не сором'язливе, ефімерне почуття, а гаряча, ніжна, могутня і нестримна сила, що перемагає навіть смерть. Кетрін і Хіткліф, пройшовши через безліч перешкод, у тому числі й власну пристрасну вдачу, не можуть за життя з'єднати свої долі, знаходять один одного у вічності. Сюжет роману, як і деякі риси

Ш. Бронте