цузьку письменницю Аврору Дюдеван, що прославилася як Жорж Санд, або нашу українську письменницю Марію Вілінську-Маркович, яка писала під псевдонімом Марко Вовчок. Подібні приклади можна продовжити. Для того щоб стати письменницею в ті часи, жінці потрібно було виявити неабияку силу характеру і волі, кинути виклик консервативному суспільству. Мері Анн Еванс кинула цей виклик не лише своєю творчістю, а й незалежною поведінкою, своїм приватним життям, що порушували суворі норми вікторіанської моралі. З молодих років вона відзначалася розмаїтими талантами, цікавилася багатьма науками, зокрема філософією, природознавством, соціологією, математикою. Після смерті батька, якого вона самовіддано доглядала, тридцятилітня Еванс покинула провінцію і переїхала до Лондона. Тут вона познайомилася з видатними інтелектуалами свого часу, ввійшла в коло передових мислителів, з якими вона спілкувалася на рівних і активно співпрацювала. Починається її літературна діяльність спочатку як перекладачки англійською мовою філософських творів. їй також довірили керувати літературним розділом впливового часопису «Вестмінстерський огляд». Усе це свідчить про широту інтересів майбутньої видатної письменниці-ре-алістки, її глибокі знання і авторитетність в інтелектуальному середовищі Англії. У цей час вона сміливо порушує вікторіанські моральні норми, стає нешлюбною дружиною Джорджа Генрі Льюїса, досить відомого публіциста, критика, вченого, людини непересічного розуму і складної вдачі. Льюїс був одружений і не міг розлучитися із хворою дружиною. Від Мері Еванс відвернулася більшість її знайомих. Її життя з Льюїсом стало приводом до нескінченних пліток, остракізму¹ в товаристві й навіть прямих образ. Однак мужня жінка не зреклася коханого чоловіка.

Джордж Еліот

Великий життєвий, громадський, художній і філософський досвід сформував естетичні й етичні переконання і принципи Джордж Еліот на той час, коли вона почала писати власні художні твори. В її світогляді примхливо сполучається сувора моральність вікторіанства і критика суспільних забобонів, позитивістські, прагматичні ідеї Герберта Спенсера і глибоке, щире співчуття до всіх, хто страждає, в муках несе тягар існування, до людей взагалі. В другій третині вікторіанської доби вона стала представником нового типу англійського письменника. Джордж Еліот, як і її улюблена авторка Джейн Остен, критично ставилася до творчості романтиків, і стиль Діккенса з його поєднанням реалістичного і романтичного був їй чужий. Хоча цілком уникнути романтичності в зображенні людських почуттів письменниця не змогла. Як і Остен, вона пише про те, що добре знає з власного досвіду. Найбільш відповідає її художнім смакам те, що вона називає «сценами з життя». Не випадково її найвідоміший великий за обсягом роман «Міддлмарч» (1871-1872) має підзаголовок «Сцени провінційного життя».

1  Остракізм - вигнання, гоніння.