мало або зовсім не має впливу на історію, не може докорінно змінити обставини свого існування. Ця песимістична точка зору була зумовлена тим, що письменник чітко бачив, яким важким тягарем лягає на людину, спотворюючи її, вся сукупність буржуазного світопорядку, як мало може залежна людина (її можна назвати звичайною, бідною, невпливовою) вирішити у справах суспільства, в політиці держави тощо.

Великою заслугою Теккерея було й те, що він хоча і не дав широко розгорнутої картини політичних подій доби, але тонко й переконливо показав, як війна, конкуренція, конфлікти в різних сферах соціально-політичного життя безпосередньо чи в опосередкованій формі визначають життєвий шлях людей. Це зовсім не означає, що в їхній особистій поведінці, в їхніх вчинках, рішеннях вони зовсім невільні. Теккерей був мудрим знавцем життя і прекрасно розумів, що хоч якою підневільною є людина у світі, від неї самої залежить, буде вона порядною чи обере нечесний шлях у житті.

Головний образ, який виступає не лише в назві твору, а й пояснюється в тексті в авторських відступах майже півсотні разів, - це образ «ярмарку суєти», чи «ярмарку марнославства». Цю метафору Теккерей запозичив із великого англійського прозового твору XVII ст. «Шлях паломника» Джона Беньяна. В цій християнсько-релігійній алегорії письменник розповідав про важкий шлях пілігріма Христіяна «з цього світу в інший», йдучи яким йому довелося зупинятися на станціях «Ярмарок Суєти», «Болото Відчаю», «В'язниця Сумнівів». У Теккерея образ ярмарку життєвої суєти, біблійний за своєю основою, втрачає абстрактно-алегоричний характер місця страждань грішної людини, а перетворюється на цілком конкретний реалістичний і дуже місткий образ світу, де панує гонитва за грішми.

Повертаючись до «негероїчної героїні» теккереєвського роману, варто у зв'язку з темою суєти наголосити на ще одній рисі цього блискуче написаного людського характеру. Ребека Шарп, сповнена буржуазної діловитості, є її узагальненням, її уособленням. Вона в постійному русі. Як полководець, вона старанно обмірковує свої дрібні житейські баталії, виявляє неабиякий стратегічний хист, великі здібності хитрого тактика у боротьбі за успішну кар'єру. Її стратегічна програма-макси-мум - будь-якою ціною розбагатіти, ввійти у «вищий світ». Прагнучи здійснити свою приземлену «золоту мрію», цей Наполеон у спідниці раз у раз невтомно готує плацдарм для маленьких тактичних перемог, які мають підносити спритну жінку все вище по щаблях соціальної драбини. Ребека завжди метушиться. І не лише тому, що вона поспішає, робить дурниці, втрачаючи людську гідність, а й тому, що головна мета її пуста, нікчемна, суєтна. Цю суєтність, убогість життєвого ідеалу Теккерей викриває в духовному світі майже всіх героїв роману.

Дослідники творчості Теккерея не раз звертали увагу на те, що структура роману відзначається майстерним переплетінням окремих людських доль, що події у ньому розгортаються цікаво й напружено. Побудова твору - природна як природний плин людського життя. В ній немає нічого умовного, надуманого, холодно-конструктивного. В романі дуже багато контрастних персонажів і ситуацій, починаючи з двох жіночих характерів - Ребеки й Емілії, або характерів двох чоловіків, доля яких пов'язана з долею Емілії Седлі, - Джорджа