романтичного елементу. Художнє новаторство Остен за її життя не було помічене критикою, лише один проникливий літератор-критик Вальтер Скотт зумів його оцінити.

У 1837 р. на англійський престол вступила королева Вікторія, яка правила країною понад шістдесят років - аж до 1901-го (довше за неї був на престолі лише австрійський імператор Франц-Йосиф). Для Британської держави періоду правління Вікторії характерні могутність та стабільність, енергійний розвиток капіталізму. Це була доба, за якої країна відігравала важливу роль у світовій політиці. За ім'ям королеви цей історичний період одержав назву «вікторіанська доба». Саме слово «вікторіанський» набуло розмаїтого, насиченого змісту, включаючи не лише економічні чи політичні аспекти, а й морально-етичні, філософські, художні - увесь стиль життя, весь дискурс 60 років в історії Британської імперії. Нас цікавлять у першу чергу письменники цього часу, яких називають вікторіанцями. Вони є окрасою англійської літератури, їхній внесок у світову художню скарбницю важко переоцінити. Такі імена, як Чарлз Діккенс, Вільям Мейкпіс Теккерей, Шарлотта та Емілі Бронте, Елізабет Гаскелл, Джордж Мередіт, Ентоні Троллоп, Джордж Еліот, Томас Гарді, Арнольд Беннет, відомі всьому світу.

Вікторіанці створили напрочуд повну, яскраву, розмаїту панораму життя країни своєї доби. Життя людей на Британських островах XIX ст. зображено цими майстрами іноді так жваво і виразно, так чітко й докладно, що сучасний аматор літератури відчуває себе свідком усього, про що оповідається на сторінках численних романів того відшумілого часу. Ілюзія причетності до вигаданих письменниками людей і подій буває такою приголомшливою, що читачеві здається: він жив тоді, коли жили ці персонажі й відбувалися сцени з їхнього життя, велися їхні розмови. Він знає так багато про Англію XIX ст. як про власну країну в ті роки, а іноді навіть більше. Міф про «стару добру Англію», великою мірою створений літераторами цієї країни разом зі своїми емоційно чутливими і наділеними жвавою уявою читачами, виявився реальнішим, ніж сама дійсність, і певно, його не зможуть змінити, тим більше спростувати найсерйозніші наукові дослідження.

Творчості найбільшого письменника з вікторіанців - Ч. Діккенса далі присвячений окремий розділ. Тому тут доцільно дати загальну характеристику інших видатних письменників цієї доби.

Першим серед них слід назвати Вільяма Мейкпіса Теккерея (1811-1863), який за своїм талантом був безумовно другим найбільшим прозаїком Англії XIX ст., хоча його популярність серед читачів не можна прирівняти до слави Діккенса. Якби Теккерей не написав нічого іншого, крім роману «Ярмарок суєти», він все одно належав би до найвідоміших письменників-реалістів XIX ст.

Найзначнішим твором, що завершував перший ранній етап - етап художнього становлення Теккерея - була «Книга снобів» (1846-1847), що передувала роману «Ярмарок суєти». «Книга снобів» має типово нарисовий характер, але при загальній нарисовості окремі її розділи відрізняються за настроєм, тональністю, формальними прийомами. Одні нагадують завершене сюжетне оповідання, інші схожі на памфлет або фельєтон. Вони можуть бути смішними, жартівливими або саркастичними, в'їдливими, гнівними. Письменник змальовує типові постаті