що надає стравам особливого смаку. Вони чудово присмачують його романи, які найчастіше визначали як побутові, що описують патріархальне життя провінції, дріб'язкові справи міщанства. Таке визначення не лише неповне, а й несправедливе. Не випадково його із захопленням, хоча не без застереження, читав JI. Толстой, про що він записав у щоденнику: «Троллоп вбиває мене своєю майстерністю» (2 жовтня 1865 p.). А прискіпливий критик американець Генрі Джеймс вважав: «Його найбільша, його неоціненна заслуга - повне прийняття звичного».

Після смерті Троллопа в певних авторитетних літературних колах Англії найбільшим з усіх романістів почали називати Джорджа Мередіта (1828-1909). Це було явне перебільшення і пізніше час поставив все на свої місця. Однак Мередіт і дійсно був одним із най-оригінальніших та найзначніших вікторіанців. Не все створене ним має однаково високу естетичну вартість і цікаве нині широкому колу читачів. Проте в його доробку є і справжні шедеври реалістичної прози. Це роман виховання «Випробування Річарда Февереля» (1859) -перший з виданих письменником, в якому вже яскраво виявилися особливості його письменницької манери; це також взірець талановитої політичної романістики «Кар'єра Б'ючемпа» (1875), нарешті, це

«Егоїст» (1879), якого вважають найкращим у творчому доробку автора.

«Егоїста» переклали російською мовою ще у 1894 p., тобто за життя прозаїка. А другий раз цей роман вийшов друком у перекладі майже через століття. Українською мовою твори Мередіта не перекладали, як і твори більшості його сучасників. А його романи, в першу чергу

«Егоїст», безперечно заслуговують на увагу. Це один із найкращих сатиричних романів другої половини XIX ст., який гідно може зайняти місце поряд із «Панами Головльовими» (1875-1880) - шедевром психологічної прози М. Салтикова-Щедріна або «Дядечкиним сном»,

«Селом Степанчиковим і його мешканцями» (1859) Ф. Достоєвського. Завдяки дивному збігу обставин «Егоїст» був написаний майже одночасно з історією Іудушки Головльова. Події цього сатиричного роману розгортаються у схожому дворянському поміщицькому середовищі, де виразно виписаний один персонаж - патологічний егоїст сер Вілобі Паттерн. Мередіт був суворим критиком свого суспільства, іноді ще жорстокішим сатириком, ніж Теккерей, якого він особливо високо цінував.

Важливими для розуміння роману «Егоїст» є такі слова письменника: «Найбільша книга на землі: книга егоїзму. Її з успіхом можна було б назвати книгою землі, бо в ній представлена вся земна мудрість». Такий досить похмурий погляд на принципи існування людини був характерним для Мередіта. Однак одночасно він вважав завданням мислячого інтелігента, кожної порядної людини, літератора в першу чергу, робити все для розвінчання егоїстичних почуттів і вчинків, для викорінення егоїзму, снобізму, байдужості до ближніх, робити якомога більше для гуманізації суспільства навіть тоді, коли твої зусилля здаються тобі марними.

Серед англійських класиків, які писали в середині XIX ст., була жінка незвичайної людської вдачі й літературного таланту - Мері Анн Еванс (1819-1880), яка стала відомою під псевдонімом Джордж Еліот. Це чоловіче ім'я та прізвище було даниною тогочасного уявлення про роль жінки в суспільстві й мистецтві. Згадаймо талановиту фран