Ф. Кальдерон. Розбиті мрії

доповнює картину «побуту провінції», без нього вона була б не такою виразною.

У центрі роману - образ Емми Боварі, до якого сходяться сюжетно-тематичні лінії твору, навколо якого зосереджується його ідейний зміст. Автор ставить свою героїню в особливу ситуацію: вона належить до міщанського світу й водночас протистоїть йому. Притаманне Флоберові змалювання персонажів у реальній життєвій повноті, без умовного поділу на «позитивних» і «негативних» тут виявляється з усією виразністю. Цим унеможливлюється однозначність підходу до нескладного на перший погляд образу провінційної міщанки.

Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком. У духовному плані вона не піднімається над рівнем йонвільсь-ких обивателів. Усе те, про що мріє Емма, чим захоплюється, до чого прагне, позначене банальністю і може викликати лише іронічну посмішку. Вона виховувалася в пансіоні при монастирі, де зачитувалася романами, в яких «тільки й мови було, що кохання, коханці, коханки, переслідувані дами, що мліють у відлюдних альтанках... дрімучі ліси, сердечні жалі, присяги, ридання, сльози й цілунки, човни при місячному світлі, соловейки в гаях, кавалери, хоробрі, як леви, сумирні, як ягнята, доброчесні, як ніхто, завжди гарно вбрані й сльозоточиві, як урни». Під впливом цих романів формується життєвий ідеал Емми, головними компонентами якого є кохання, кавалери, красиве «романтичне» життя в дусі тривіалізованої романтики. Однак Флобер наділив героїню також невдоволенням навколишнім, душевним неспокоєм, прагненням до якогось іншого життя, тобто тими рисами, які він найбільше цінував у людині. Вони не тільки вирізняють Емму серед йонвільських обивателів, а й протиставляють її цьому середовищу. Саме в цьому - основна драматична колізія твору. Звичайно, ідеал Емми, її мрії й прагнення банальні, в чомусь навіть смішні, але річ у тому, що вона вкладає в них усю душу, вона справді страждає, по-своєму протестує проти Йонвіля як типу й способу життя - аж до своєї недоладної смерті.