Е. Мане. Музика в саду Тюільрі

тривіальних. їхнє життя заповнене дріб'язковими інтересами й турботами, позбавлене будь-яких проблисків духовності. Це середовище представлене нечисленними, але точно обраними й розставленими персонажами, які в сукупності дають повну, синтетичну картину «побуту провінції». Кожен із них займає в романі певне місце й виконує функції, визначені укладом життя провінційного містечка. Чи не найскладніше завдання полягало для автора в тому, щоб наділити «характером» усіх цих дуже пересічних і банальних людей, зробити їх художньо цікавими й рельєфними.

І Флобер блискуче впорався із цим завданням. Ось Шарль Боварі, чоловік головної героїні, позбавлений таланту провінційний лікар. Цей образ є завершеним утіленням обмеженості й міщанської самовдоволеності, безпросвітної банальності думок і почуттів. Характеризуючи розмови, які велися у Шарля з дружиною, Флобер пише, що вони «були пласкі, як вуличні тротуари, загальники проходили в них одноманітною плетеницею у своєму буденному вбранні, не викликаючи ні хвилювання, ні сміху, ні думок». Однак виявляється, що цей примітивний і смішний Шарль здатний на глибоке й сильне почуття, він продовжує любити Емму й після її смерті, а розкриття того, що вона була йому невірною дружиною, призводить його до тихого ідіотизму. Він починає викликати не тільки іронічний усміх, а й співчуття, стає зворушливим. Ось так виникає та суперечлива повнота характеру, та світлотінь його зображення, яких домагався Флобер у своїй зрілій творчості.

Вервечку провінційних типів продовжує кюре Бурнізьєн, змальований Флобером з убивчою іронією. Як священик, він мав би бути найбільше причетним до духовного, насправді ж він найтупіший серед обивателів Йонвіля і найбільш «матеріалістичний» за своїми