кожна сторінка тепер дається йому з великим трудом. Він скаржився в одному з листів у червні 1847 p.: «Мій мозок, мій розум говорять, що уява, творча здатність вперто завмерли в мені й уляглися, немов капризні кози».

Сповнені трагізму останні роки життя Бальзака цікаві для нас і тим, що в основному вони пройшли на нашій землі. В цілому він провів на ній більше двох років. Перший раз він приїхав у Верхівню, маєток Евеліни Ганської неподалік від Бердичева/ 13 вересня 1847 р. і пробув там до 4 лютого 1848 р. У листопаді 1847 р. Бальзак побував у Києві, який справив на нього велике враження. Для свого нового паризького будинку він навіть замовив літографії з видами Києва, що прикрашали парадні сходи. В кінці вересня 1848 р. Бальзак вдруге прибуває у Верхівню і залишається там до 23 квітня 1850 p.; під час цього перебування він ще двічі відвідав Київ.

Входження України в життя і якоюсь мірою у творчість Бальзака пов'язане з його стосунками зі згадуваною графинею Евеліною Ганською, дружиною багатого поміщика, якому належало, серед численних маєтків, село Верхівня. Слід зазначити, що ці стосунки становлять чи не найбільш інтригуючий, «романтичний» сюжет у біографії письменника. В лютому 1832 р. він одержав листа, підписаного «Іноземка» й без зворотної адреси; кореспондентка висловлювала захоплення його творами і, зокрема, його тонким розумінням жіночої душі. Через певний час вона відкрила своє ім'я, між ними зав'язалося жваве листування, а в серпні 1833 р. відбулася перша зустріч у Невшателі (Швейцарія), потім у Женеві (грудень 1833 р.) і Парижі (весна 1835 p.). Під час цих зустрічей з Ганськими йшли розмови й про Україну, згодом у «Листі про Київ» Бальзак так передасть враження від них: «Я слухав розповіді про степи, селян, снігопади, управителів, євреїв і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це у таких виразах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей». Ганські вели також із письменником розмови на практичні теми: про поміщицьке землеволодіння, про труднощі ведення господарства, про «невдячність» і «варварство» селян, про їхню «підривну діяльність» тощо, і цією інформацією Бальзак користувався, пишучи роман «Селяни», кращий твір у «Сценах сільського життя».

Після смерті Ганського у 1843 р. Бальзак їде до Петербурга, щоб одержати дозвіл царя Миколи І на одруження Ганської з іноземцем. Йому було відомо, що цар співчуває французьким легітимістам, і він розраховував на успіх. Проте його чекало розчарування. У відповідь на прохання аудієнції він отримав знущальну записку за підписом Миколи І: «Пан де Бальзак письменник і пан де Бальзак дворянин може взяти карету, коли йому заманеться». Письменникові нічого не лишалося, як негайно покинути Петербург.

У вересні 1847 р. Бальзак відбуває в першу подорож до України, яку описує в незавершеному нарисі «Лист про Київ», опублікованому

Саулен. Портрет мадам Ганської. 1825