зрештою, із зіткнення двох світів, двох історичних епох: ще живого в Бретані середньовіччя, поєднаного з первісною дикістю, і нового часу, суспільного прогресу, які знаменувалися революцією наприкінці XVIII ст.

Особливе місце у творчій еволюції Бальзака належить романові

«Шагренева шкіра» (1831). Цим романом започатковуються «Філософські етюди», які становлять другу частину його «Людської комедії», і водночас він є своєрідною прелюдією до всієї «Людської комедії». У ньому Бальзак прагнув охопити сучасне життя як універсальну й суперечливу цілісність і втілити його в узагальнених образах та колізіях за допомогою фантастики, символу, міфу. Бальзак вважав, що митець може творити міф свого часу, схожий на стародавні за рівнем узагальненості життєвих явищ, але вільний від його ірраціонально-містичних елементів.

Наступною принципово важливою віхою у творчому шляху Бальзака був роман «Ежені Гранде», що з'явився 1833 р. Його значення в розвитку літератури письменник вбачав у тому, що в цьому творі

«відбулося завоювання абсолютної правди в мистецтві», бо тут драма виявлена й розкрита в найпростіших обставинах повсякденного життя міщанської родини. Пружини драматизму сучасного життя він знаходить у майнових інтересах, владі грошей. «Більше, ніж в будь-який час, - говориться в романі, - гроші владарюють над законами, політикою і звичаями ».

У романі «Ежені Гранде» сила грошей зосереджена в образі старого Гранде, колишньому бондарі, який розбагатів під час революції і відтоді неухильно примножував багатство, наживши, зрештою, сімнадцять мільйонів. Унаслідок непередбачуваного збігу обставин ця сила обрушується на сім'ю, і в ній розігрується жорстока драма. Коли Гранде довідався про зникнення золотих монет на вісімдесят тисяч франків, які його дочка Ежені віддала кузену Шарлю, його обуренню і гніву не було меж: він доводить до смерті дружину, влаштовує для дочки домашнє ув'язнення й знущається над нею. Роман не випадково названий іменем героїні Ежені Гранде. В системі образів цього твору їй належить особливе місце й функція: дочка мільйонера, вона разом із тим є жертвою сили грошей, яка позбавляє її щастя, приносить страждання, калічить життя.

Становлення Бальзака на обраному ним шляху творчості завершується романом «Батько Горіо» (1834), який справедливо вважається одним з його шедеврів; але про цей твір докладніше поговоримо далі.

Особистість письменника. Середина 30-х років у біографії Бальзака примітна й тим, що в цей час визначається не лише його «стиль творчості», а й «стиль життя». Встановлюється характерна для великих митців майже повна єдність життя і творчості, «внутрішня біографія» дедалі відчутніше бере верх над «зовнішньою», історія життя дедалі більше зливається з історією творчості й поглинається нею. У Бальзака все це знаходить і цілком наочне «фізичне» вираження: працюючи по п'ятнадцять-шістнадцять годин на добу, він більшу частину життя проводить за письмовим столом, сказати б, у світі створюваної ним «Людськоїкомедії».