У 1819 p. Вальзак закінчив правничий факультет і одержав ступінь бакалавра права. У нього з'являється можливість зробити благополучну буржуазну кар'єру, він міг би стати компаньйоном, а потім і власником нотаріальної контори, що відповідало планам і бажанням його батьків. Однак Оноре чинить рішучий опір, відчуваючи в собі літературне покликання, і домагається дозволу стати письменником. Сім'я вирішує надати йому два роки для випробування, за які він мав написати якщо не шедевр, то в усякому разі твір, що засвідчив би його літературний талант. Оселившись у мансарді, Бальзак працює над твором у «високому жанрі» - над віршованою трагедією «Кромвель». Проте його чекав повний провал, сім'я винесла творові нищівний вирок, слід сказати, цілком справедливий: трагедія була написана такими важкими й незграбними віршами, що читати її було просто неможливо.

І все-таки, незважаючи на цю невдачу, Бальзак відстояв право займатися літературною творчістю. Розпрощавшись із «високим жанром», він звертається до «низького жанру», до роману, в тому його різновиді, що культивувався тогочасною «комерційною літературою» і призначався для масового читача. Тоді з'явилися численні «поденники пера», які з великою швидкістю, іноді співпрацюючи по кілька чоловік, писали подібні твори за трафаретом, в основу якого було закладено пригодницький і готичний романи, що виникли в добу передро-мантизму. З 1822 по 1825 р. Бальзак написав вісім подібних романів («Спадкоємиця Бірага», «Столітній старий», «Пірат Аргоу» та ін.), брав участь у написанні ще кількох романів. Згодом він дуже суворо ставився до цих опусів і ніколи не включав їх до зібрань своїх творів.

У 1826 р. у творчості Бальзака наступає більш ніж дворічна пауза. Розчарувавшись у можливості досягнути матеріальної забезпеченості за допомогою пера, він хоче вирішити цю проблему іншим шляхом, вдавшись до комерції. Однак ці спроби приносять йому одні збитки, і він змушений був від них відмовитися, наживши лише борг у сорок п'ять тисяч франків, з яким розплачувався майже до кінця життя.

Улітку 1828 р. Бальзак повертається до літературної творчості, але вже на новому, найвищому рівні. Віднині він творить лише серйозну літературу, з усією відповідальністю митця підходить до кожного твору. Народжується великий письменник Оноре де Бальзак, і свідченням цього був уже перший його роман «Шуани» (1829), що з'явився після згаданої паузи.

У цьому романі Бальзак звернувся до порівняно недавньої епохи, що наступила після революції 1789-1794 pp. Він змалював у ньому контрреволюційний селянський рух, так звану «шуанерію», на заході Франції, в Бретані та Вандеї, що розпочався під час революції і тривав до початку XIX ст. Письменник поставив за мету не лише відтворити шуанерію з можливою конкретністю, подати події в «живописній повноті», а й показати, що вони зумовлені глибокими об'єктивними причинами, а не злою волею та лихими намірами окремих осіб. Драматизм подій та індивідуальних доль людей тут витікає,

А. Деверіа. Портрет молодого Бальзака