Кадр із фільму «Пермський монастир». У ролі Фабріціо дель Донго Жерар Філіп

Трагедійний фінал. Пермська чартоза. Після сенсаційної втечі Фабріціо з фортеці й смерті Ранунціо Ернесто IV наш герой був «реабілітований» наступником князя і отримав високий сан пармського архієпископа. Однак Клелія для нього була втрачена, її змусили вийти заміж за маркіза Крешенці. Єдиним сенсом життя для Фабріціо стає повернення втраченого щастя. Проте на заваді стала обітниця, яку Клелія в критичну хвилину дала Мадонні, - ніколи більше не бачити коханого. Вихід був нею знайдений, як зауважує Стендаль, цілком італійський - її побачення з Фабріціо відбувалися лише в темряві. Однак настає кінець і цьому щастю в темряві: Клелія помирає, а

«глибока любов і віра утримала Фабріціо від самогубства; він сподівався зустрітися з Клелією в кращому світі, але усвідомлював, що заради цього немало треба спокутувати». Він постригається в ченці в пермській чартозі - домініканському монастирі з особливо суворим статутом (тут ченці давали обітницю мовчання), де помирає через рік. Цей монастир був винесений автором у заголовок роману (в оригіналі він так і називається - «La chartreuse de Parme»), де набрав узагальнюючого символічного змісту.

Роман «Пермський монастир» - теж не мав успіху у сучасників. Однак його помітив і дав захоплюючу оцінку Бальзак у відомому «Листі до Бейля». Проте на час створення цього роману Стендаль уже втратив надію на широке визнання й вирішив, за його висловом,

«працювати для XX століття». Він пророкував собі, що читати його почнуть наприкінці XIX ст., а відомим письменником він стане в 1935 р. Цікаво, що це пророцтво збулося з рідкісною точністю: справді, його «відкрили» в останній третині XIX ст., а всесвітньо відо