суб'єктивної. Відповідно в першому випадку оповідь ведеться від третьої особи, а в другому -від першої, тут суб'єкт дії і розповідач зливаються. Домінуючим засобом об'єктивного психологізму є психологічний аналіз, тобто аналітичне авторське відтворення процесів, що відбуваються у внутрішньому світі персонажів, їхньому духовному й душевному житті, свідомості й підсвідомості.

Роман Стендаля «Червоне і чорне» є одним із найяскравіших і найхарактерніших творів об'єктивного психологізму. В його художній структурі виокремлюються два рівні: розгортання дії, розповідь про наміри й вчинки героя, стосунки з іншими персонажами, його колізії й конфлікти і паралельно з цим - голос автора, який аналізує і пояснює усе те, що відбувається з героєм, розкриває причини й дає мотивацію його дій. Так, лист Матильди до батька, в якому вона повідомляє про вінчання з Жульєном, змушує маркіза де ла Моля прийняти нарешті рішення. І тут же переключаються регістри і вступає у свої права автор: «У цих виняткових обставинах владно подали голос усі найзначніші риси його характеру, вико-вані великими потрясіннями, що він пережив у молодості, злигодні еміграції зробили його фантазером [...]. Однак та ж уява, що вберегла його душу від згубної трутизни золота, зробила його жертвою безумної пристрасті - домогтися для дочки будь-якою ціною титулу герцогині».

Далі йде розгорнутий внутрішній монолог маркіза де ла Моля, що містить всебічний і тонкий аналіз характеру Жульєна: «Ні, немає у нього гнучкості й хитрості якого-небудь пронири, який не проґавить ні зручної хвилини, ні сприятливого випадку. А з другого боку - я бачу, що він керується зовсім не високими правилами. Для мене це щось незрозуміле [...]. Якась семінарська дрібна душа відчуває себе незадо-воленою тільки від того, що не має грошей і життєвих благ. У нього зовсім інше: він нізащо не дозволить, щоб його зневажали». У своєму романі Стендаль дуже часто вдається до внутрішнього монологу, у формі, запозиченій з класичної драматургії (де він, за сценічною природою драми, озвучується). Як відзначалося, роман сповнений внутрішнього драматизму, котрий і знаходить адекватне вираження у внутрішніх монологах та діалогах героя, нерідко з уявними опонентами.

Роман «Червоне і чорне» не можна назвати безсюжетним або з послабленою сюжетністю, навпаки, тут маємо напружений і динамічний сюжет із драматичними колізіями та подіями, крутими поворотами дії, нарешті, з фінальною катастрофою. Проте гострий і захоплюючий сюжет не є для Стендаля самоцінністю. Він підпорядковується завданням розкривати внутрішній світ і долю головного героя, що найчастіше пов'язані із зовнішніми чинниками, з конкретикою суспільно-історично-го моменту, який заодно теж піддається аналітичному розтину.

Ще однією визначальною рисою оповіді роману «Червоне і чорне» є її динамічність. Вона витікає з характеру головного героя, діяльного й честолюбного, що вступив у двобій з епохою і суспільством. Жульєн

М. Ж. Лоран. Портрет аристократки