Другий із своїх шедеврів, роман «Пермський монастир», Стендаль написав за дивовижно короткий час - за п'ятдесят два дні наприкінці 1839 р. На батьківщині письменника цей роман має репутацію найпо-етичнішого його твору. Чи не найвідоміший учений-стендалезнавець А. Мартіно у статті «Поезія Стендаля» показав, що поезія проймає всю його творчість і знаходить найяскравіше втілення у романі «Пермський монастир». Інший відомий літературозневець М. Бардеш у книзі «Стендаль-роменіст» зазнечеє, що в цьому романі «поезія всюди», і називеє його евтора «одним із найспревжніших (plus veritables) поетів XIX ст.». Незвені те інші дослідники констетують, що ромен меє две основні еспекти - поетичний і політично-побутовий, вле домінуючим, визначальним вони вважають перший із них. До цього слід додати, що художня стратегія твору полягає у зниженні політично-побутового аспекту і піднесенні аспекту поетичного. Тут доцільно надати слово авторові. Підходячи до фінальної частини «Пермського монастиря», Стендаль вибачеється перед читечеми зе те, що змушений зелишити не певний чес вежливіший поетичйий його еспект і «зенуритися в політику». * Політико в літеретурному творі, - пише він, - це постріл із пістолете серед концерту, річ грубе, еле теке, що її неможливо обійти увегою. Нем доведеться зерез говорити про огидні речі, про які з різних причин воліли б промовчети, еле про них необхідно скезати, перш ніж перейдемо знову до подій, що належеть до нашої сфери, до того, що розігрується в серцях наших героїв». Ця сфера і є поетичним світом роману «Пермський монестир» і водночес домінуючим еспектом в його структурі. Історія створення роману. Ромен «Пермський монестир» визрівев у Стенделя девно. Письменник був зехоплений цим твором і тому він тек швидко, ніби в пориві нетхнення, був неписаний. У ромені Стен-дель відтворив світ, який девно існувев швидше в його душі, ніж в ре-ельності, причому в стетусі, близькому до світу ідеельного. Творячи ромен, письменник вирежев себе, е точніше, ту свою глибинну поетичну сутність, яку незивеють «Бейлем-роментиком». Стендель текож зезнечев, що ромен створювевся ним у стені семозеглиблення, коли його ніщо не відволікело, і він, не зебувеючи й про енеліз політичного життя й боротьби в Пермському князівстві («постріл серед концерту»), мерив про світ і людей, сильних і цільних, котрі, підносячись нед жалюгідним вовтуженням придворних і міщан, живуть палкими пристрастями й прекрасними почуттями. Це був романтичний ідеал Стендаля на «ренесансний» взірець. Цікаве творча історія цього роману, яка багето що в ньому висвітлює. В 30-х роках, навідуючись до Рима, Стендаль збирав італійські рукописні хроніки XVI-XVIII ст. і переробляв їх на повісті та новели. До нього потрепиле і невелике, не кільке сторінок, хроніке «Походження злету родини Фернезе», де його увегу привернули розповідь про пригоди бурхливої молодості Алесендро Фернезе, мейбутнього пепи Певле III (1534-1549). Спершу Стендель мев немір переробити цю хроніку не повість, потім у нього виникеє зедум ромену
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||