воно в набагато ширшому діапазоні: тут перед нами не лише «життя одного паризького салону», а провінції і столиці, різних класів та прошарків - провінційної і столичної аристократії, буржуазії, духовенства, навіть якоюсь мірою соціальних низів, бо головним героєм твору є син селянина-тесляра Жульєн Сорель. Роман має підзаголовок «Хроніка XIX століття», який, проте, не означає дистанціювання від зображуваного в його оповіді. Під XIX ст. тут розуміється період Реставрації (попередній період Імперії автор пов'язував з революцією 1789-1799 pp., тобто з XVIII ст.), а «Хроніка» означає намір дати історичну достовірну розповідь про цей період. Роман був написаний в останні місяці існування режиму Реставрації, в передчутті його близького краху, і став своєрідним підсумком цього періоду та вироком йому. «Червоне і чорне» як соціально-політичний роман. Поновлена окупаційними військами монархія Бурбонів була дворянською монархією, тобто політична влада належала в ній дворянству. Однак буржуазія вже панувала в економіці й готувалася прибрати до рук політичну владу, що й відбулося, щойно Стендаль дописав роман. Ця повторна перемога - після революції кінця XVIII ст. - була неминуча вже й тому, що дворянство неухильно проймалося буржуазним духом, гроші й майнові інтереси для нього теж ставали головними цінностями життя. Змальовуючи в першій частині роману провінційний Вер'єр, Стендаль пише: тут «панує зачумлена атмосфера дрібних грошових інтересів», тут «приносити прибуток» - велике слово, від якого залежить усе». Мер міста аристократ Реналь, який гордиться своїм походженням, також займається підприємництвом, він є хазяїном фабрики цвяхів, що приносить йому гарний прибуток. Роман сповнений соціальної динаміки, що укладається в основний вектор руху історії. Виводячи персонажів з аристократії і буржуазії, Стендаль відображає їхнє протистояння на суспільній арені, витіснення аристократії, що спирається на родовитість та підтримку уряду, буржуазією, для якої головним знаряддям є гроші. З особливою наочністю це проявляється в провінції. В маленькому Вер'єрі теж киплять політичні пристрасті, за посаду мера відбувається запекла боротьба між дворянином де Реналем і бур-жуа-вискочкою Вально. Наприкінці роману автор повідомляє про обрання Вально і оцінює це як перемогу активного шахрая над пасивним честолюбцем. Аж ніяк не симпатизуючи аристократії (все-таки він належав до партії лібералів), Стендаль суцільно чорними фарбами змальовує буржуа Вально: відсутність виховання і культури, будь-яких моральних засад, здатність до будь-якої ницості та підлості заради вигоди, вульгарність почуттів і смаків. У другій частині твору дія переноситься до Парижа, у середовище столичної аристократії, яка постає в не менш критичному освітленні. Молоді аристократи - чудово вишколені, мають бездоганні манери, але безликі й ![]() Фронтиспис першого видання роману «Червоне і чорне»
|