1860-1904

Можна з впевненістю стверджувати, що немає іншого російського драматурга з такою світовою популярністю, як Антон Павлович Че-хов. З'являються дедалі нові, часом несподівані, парадоксальні, інколи зухвалі сценічні прочитання його драм, які він сам називав «комедіями», начебто запрошуючи глядачів і читачів пильніше придивлятися до щоденного життя, так своєрідно, по-чеховськи, в них відтвореного. Буденне, звичне, зовсім не драматичне, на перший погляд, життя поступово обертається своєю трагікомічністю, своїми «невидимими світу сльозами», своєю екзистенційною сутністю. Автор «Чайки» і «Дяді Вані» виявився на зламі сторіч одним із найбільших реформаторів мистецтва драматургії. Його тихий голос похитнув старі театральні підмурки, відкрив двері й вікна для нового сценічного дійства. І які б новації пізніше не вносилися в театральне життя, Чехов завжди залишається сучасним.

Чехов зацікавився театром в юнацькі роки, ще учнем Першої таганрозької гімназії, не пропустивши жодної нової вистави на місцевій сцені. Крім таганрозької трупи, на цій сцені виступали і гастролери, іноді імениті, й не лише російські, а й зарубіжні. Тоді ж юнак брав участь в аматорських виставах і робив спроби сам писати п'єси.

Великий письменник створив не дуже багато завершених зрілих багатоактних п'єс - усього чотири: «Чайка» (1896), «Дядя Ваня» (1897), «Три сестри» (1901), «Вишневий сад» (1904). Ще дві драми, «Іванов» (1887-1889) і «Лісовик» (1889), хоча і завершені й відразу ж поставлені на сцені, були лише новаторськими спробами, талановитими підступами до наступних великих звершень.

Поява чотирьох названих п'єс припадає на останні роки життя письменника, і хоч він називав їх комедіями, - це серйозні психологічні драми з подекуди трагічним забарвленням. Проте писав він й інші за тональністю твори - веселі, кумедні, на грані фарсу, такі як славнозвісний «Ведмідь» або «Весілля», «Ювілей», «Освідчення», водевілі-жарти, що мали великий успіх у найрізноманітніших аудиторіях. Однак ці одноактівки створені у ранній період творчості, який можна назвати гумористичним або переважно гумористичним. У ті роки популярність Чехонте-Чехова швидко зростала, і його твори, навіть не призначені для сцени, енергійно завойовували, як ми тепер