АРТЮР РЕМБО

1854-1891

Особистість і доля поета. Серед трьох видатних французьких по-етів-символістів останньої третини XIX ст., які продовжили починання Бодлера, наймолодшим був Артюр Рембо. Він пізніше прийшов у літературу, на початку 70-х років, і найраніше закінчив свій творчий шлях, восени 1873 p., коли написав останній твір «Сезон у пеклі». Як бачимо, літературна творчість його була дуже короткою, трохи більше чотирьох років. І що вже справді дивовижно, розпочалася вона на п'ятнадцятому році життя поета, а завершилася на дев'ятнадцятому. Рембо прожив ще вісімнадцять років, але до поезії більше не повертався. Не випадково його називають метеором французької і європейської поезії, що пронісся над її небосхилом й залишив незабутній слід, прокреслив одну з визначальних траєкторій її руху в наступному XX ст.

Короткий творчий шлях Рембо характеризується незвичайною інтенсивністю, напруженими шуканнями й сміливими відкриттями, знаменними для подальшого розвитку поезії. Еволюція поета, якого небезпідставно називають «чудом поезії», була стрімкою і динамічною, можна сказати, що вся вона була безперервним експериментом; без зупинок і самоповторень відбувалося оновлення поезії, збагачення її виражальних можливостей, творення нової поетичної мови. Етапи творчої еволюції Рембо вимірюються не десятиліттями, навіть не роками, як це маємо здебільшого у письменників, а місяцями.

Народився Жан Ніколя Артюр Рембо 20 жовтня 1854 р. у містечку Шарлевілі на сході Франції в Арденнах. У його сім'ї був повний розлад, бо надто різними були батько й мати поета. Батько, піхотний офіцер, був людиною непосидючою і легковажною, вже й вийшовши у відставку, він рідко з'являвся вдома, і діти - їх було четверо - майже його не знали. Мати походила із заможної селянської родини і була, на противагу чоловікові, жінкою владною і вольовою, беззастережно відданою сім'ї та дітям, але свій обов'язок вона розуміла вузько - усе має бути як у порядних сім'ях! - і виконувала його жорстко й деспотично.

Навчався Артюр у шарлевільському колежі, де виявив незвичайні здібності, які дивували вчителів. Особливо вражала та легкість, з якою він оволодів латиною і складав латинські вірші (вони друкувалися в міністерському часописі «Помічник середньої освіти» із січня