Е. Мане. Портрет С. Малларме. 1876

особливий художній світ, неадекватний існуючому, що є самовираженням митця. І якщо Верлен ще в основному виражав свої враження і настрої, лишаючись, зрештою, поетом своєї долі, то Малларме одержимий прагненням дійти, відштовхнувшись від чуттєвих вражень, до «чистої ідеї речі», до надособистісної інтелектуальної реальності.

Розуміння символу в Малларме близьке до поняття «об'єктивний корелят», сформульованого згодом видатним англо-американським поетом Т. С. Еліотом. Суть його в тому, що для вираження почуттів, духовних процесів і душевних станів підбираються певні поєднання предметів, певний ряд подій та відчуттів, котрі й стають їхнім «об'єктивним корелятом», їхнім опосередкованим вираженням. За Малларме, завдання поезії не в тому, щоб «назвати предмет», а в тому, щоб «навіяти його образ». «Назвати предмет, - заявляв він, - це значить знищити три чверті поетичного чару, який дається поступовим відгадуванням; навіяти - ось ідеал». І далі Малларме проливає світло на свою поетичну технологію: «Свідомо викликати принишклий в тіні предмет за допомогою слів-натяків, завжди не прямих, спрямованих до чогось такого, що можна було б порівняти з мовчанням, - це ледве не акт творення»; додамо - акт творення нової, поетичної реальності. Однак це перша половина завдання, друга полягає ось у чому: «Поступово викликати предмет і через низку розшифрувань видобути з нього стан душі - це означає чудове використання таїни, яка ховає у собі символ».

Своєрідну поетичну реалізацію здобувають у Малларме інтелектуальні стремління французького символізму. Як писав Поль Клодель у