панського дому на село, видали заміж за мужика. А який з неї толк на селі? Ні до корови, ні в полі косити, ні по воду, ні по дрова - до жодної сільської роботи не здатна, хоч і не ледача. А як на панщину йти, то й дивитись на неї жаль бере. А найгірше те, що й синочка малого губить: навчає грамоти, миє щодня, як панича, та ще й бити не дає. Правда, недовго тішитиме малого, бо вже зовсім недужа, ледве ходить, -певне, останні дні доживає...

Звати безталанну героїню вірша Грушею, так само Марко Вовчок назвала героїню свого оповідання «з народного російського побуту» -молоду кріпачку, яку відірвано від рідного дому, панську «Ігрушечку». Некрасовський вірш є глибшим за змістом і жорстокішим, причому основний зміст цієї історії залишається поза текстом. Проста сумовита розповідь візника уривається вигуком подорожнього: «Ну, вже годі!..» Справді, несила далі слухати, як розмірковує герой про життя, не розуміючи причини смертельної недуги дружини: він її «одягав, годував», даремно не лаяв; «а щоб бити - так майже не бив, // От хіба, звісно, під п'яну руку...» Уява слухача (і читача) домальовує прихований від розповідача конфлікт. Натяк на нещасливе взаємне кохання до вчителя (це ніби пропущений розділ роману) підсилює відчуття трагізму описаної ситуації. Нові культурні звички, виховані у «панському» оточенні, зумовили несумісність героїні з її власним соціальним середовищем. Вона гине, як риба без води, тому що її духовні потреби стають недоречними і безглуздими, навіть злочинними у мужицькій буденщині. А те, що чоловік є зовсім не лихим, по-своєму співчуває дружині, піклується, як належить, - усе це лише загострює конфлікт, нерозв'язність якого стає очевидною з народженням сина. Прищеплюючи йому власні культурні звички, мати тим самим робить дитину непридатною для кріпацького життя.

Пізніше Некрасов писав про те, що доля мала три тяжких жереби: перший - повінчатися з рабом; другий - бути матір'ю сина-раба; третій - «до гроба рабу підкорятись». Ці три жереби випали «жінці Руської землі». Ніхто так пристрасно й гірко не сказав про це, як Некрасов. Зокрема, у вірші «Трійка» поет описує типову жіночу долю -«надаремнерозтрачену силу // І життя, не зігріте ніким». Тут, як і в попередньому вірші, важливу роль відіграє «дорога*, що є символом життя. Те, що трійка проноситься повз молоду героїню, означає не лише загибель її мрій, а власне «бездоріжжя» долі. «Будеш няньчити, їсти й робить» - так говорить поет про майбутнє юної красуні:

І в лиці твоїм, повнім горіння І життя, - миттю з'явиться жах, Вічний вираз тупого терпіння, І безглуздий, страшний переляк.

(Переклад М. Терещенка)

Як бачимо, ціле людське життя охоплюється невеликим віршем Некрасова; різні герої, кожен з яких має свій шлях і свій голос, з'являються тут. Ліричні монологи стають на диво багатоголосими і насичуються соціальним змістом.

З мотивом «дороги» пов'язані численні твори поета. «Коробейники» - це перша спроба створити велику «поему-подорож», оглянути всю Русь очима своїх героїв. У різних поемах Некрасова «дорога» стає