І Гузекський тунель, і Бруклінський міст.

Всю землю тобі приношу, як клубок, обмотаний рейками

І стежками кораблів, що борознять кожне море.

Нашу кулю в кружінні приношу...

(«Пісня про виставку»)

Так само докладно, в усіх подробицях, які здавалися надто відвертими, безсоромними тодішнім цнотливим пуританам-читачам, змальовує Вітмен чоловіче й жіноче тіло, чудове творіння природи:

Любов до тіла мужчини чи жіночого тіла не потребує виправдань, Адже тіло саме не потребує виправдань.

Досконале тіло мужчини, і тіло жіноче також досконале...

...Людина іде - і в захваті ви, немов од поеми і навіть більше.

Мить зачекавши, ви звернете погляд на спину, потилицю і на лопатки.

Мила незграбність дітей, перса і голови жінок, складки їхніх суконь, обриси ніг...

(Далі йдеться про чоловіче тіло).

В голові його - всеобіймаючий мозок,

Це голова і тіло творять героїв.

Погляньте на руки і ноги - білі, чорні, червоні, у них такі сухожилки умілі і нерви;

їх треба всі оголити, щоб ви їх побачити могли.

Чуттєвість розвинена, очі - блискучі зірки, відвага і воля,

Жмути м'язів на грудях, хребет гнучкий і шия, пружне м'ясо, статура міцна.

А там, в середині теж чудеса.

(«Я співаю про тіло електричне», переклад Н. Кащук)

Прочитавши весь цей поетичний перелік, відчуваєш майже екстатичну захопленість, з якою поет називає всі частини людського тіла, не проминаючи нічого, бо все в людині, з його точки зору, гідне оспівування, гарне, доцільне й чисте.

У наведених прикладах яскраво виявлені деякі особливості нової поетики Вітмена. Він відкидає традиційні розміри віршування як застарілі, невідповідні новому часу з його стрімкими ритмами, динамікою, прискоренням. Поет і сам поспішає. Довгі рядки, насичені нескінченним переліком явищ, подій, речей, емоцій, мчать уперед, не скуті римами. Поет творить оригінальний верлібр¹, вживає білий вірш, які нічим не обмежують його образну думку й водночас мають гнучкий і чіткий внутрішній ритм, наповнений емоційним напруженням. (Ці форми віршування стали широко популярними в XX ст. не без впливу поезії Вітмена). Думка і емоція розвиваються в поезіях послідовно, все вивірене й абсолютно прозоро-лаконічне, переконливе. Поет широко вживає повтори різного типу. Він добре володіє усіма прийомами риторики. Варіює схожі структури речень, змінюючи лише кілька слів або навіть одне слово; починає або закінчує речення тими самими лексемами, що нагнітає враження, аби думка або почуття закарбувалися в мозку і серці читача. По суті, більшість його поезій - це емоційно піднесені, художньо

1  Верлібр (фр. vers libre - вільний вірш) - вірш, що не має метра та рими і відрізняється від прози тільки членуванням на віршові відрізки.