Оповідання «Урок майстра». Із багатьох творів письменника, присвячених одній з найважливіших для нього тем, - митець і суспільство, завдання мистецтва - у найрізноманітніших її варіаціях, варто зупинитися на двох оповіданнях «Урок майстра» і «Листи Асперна». Вони захоплюють оригінальністю сюжету, вишуканістю розробки психології персонажів, іронічністю і, звичайно ж, глибиною думки, в них закладеної. В «Уроці майстра» це думка про те, що мистецтво вимагає від митця повної самовідданості, концентрації усіх духовних сил, зречення усього несуттєвого, матеріальних благ, прагнення збагачення чи слави. Саме цього навчає уславлений романіст Сент-Джордж свого молодого прихильника письменника-початківця Пола Оверта. «В очах юного письменника образ його старшого побратима по перу був все ще оточений ореолом, незважаючи на невдачу його останніх романів, які порівняно з трьома попередніми, що мали великий успіх, виявилися значно слабкішими». Захоплення великим письменником не засліплює Пола Оверта, не позбавляє його здатності до певних критичних зауважень. Звичайно ж, він їх не промовляє вголос. Йому здається, що «при тому, що романи Сент-Джорджа чудові, він за ці останні десять років, а тим більше за останні п'ять, писав надто багато». В цих словах, по суті, сформульована причина занепаду таланту відомого прозаїка. Він пише надто багато! Й не тому, що не може жити без творчості. Майстер звик до заможного, комфортного життя і хоче заробляти новими книжками якомога більше. Гонитва за грошима знесилює талант, перетворює митця на ремісника-заробітчанина. Однак це ще не все. Цинічне ставлення до власної праці як лише до заробітку деморалізує Сент-Джорджа. Вся його поведінка стає фальшивою, лицемірною, безчесною. Високі шляхетні слова, якими він повчає молодшого колегу, закликаючи до самовідданого і безкорисливого служіння мистецтву, знаходяться в непримиренному конфлікті з його письменницькою і життєвою практикою. Кокетуючи своєю відвертістю і самокритичністю, він закликає Пола Оверта зробити висновки з уроку майстра, не піддаватися спокусам, які відволікають від творчості. Сент-Джордж такий переконливий, здається таким щирим, що молодий письменник вірить йому. Він відрікається від дівчини, в яку закохався, виїздить у тривалу подорож, щоб забути її. Закінчення оповідання неочікуване й глибоко іронічне. Оверт, повернувшись до Англії, дізнається, що хвороблива дружина Сент-Джорджа померла, а він через короткий час після трауру одружився з набагато молодшою за нього чарівною дівчиною. Тією самою, в яку закохався Пол і яку він покинув, дослухаючись до порад майстра про зречення заради творчості.

Оповідання «Листи Асперна». «Листи Асперна» - оповідання, яке начебто позначене світлим відблиском безмежно талановитої особистості великого, давно померлого поета. Так, як вмираюча перлина Італії - чарівна Венеція - виблискує згасаючими променями своєї колишньої всепереможної краси і слави. Атмосфера примарності огортає не лише занепалі старі палаци й темні канали одного з найпое-тичніших міст у світі. Примарними у своєму холодному, наскрізь просякнутому вологістю і запахом тлінності палаці здаються його власниці - обидві пані Бордеро, всіма забуті нещасні жінки. Вони начебто