Етична позиція Чехова залишається, по суті, незмінною впродовж всієї його творчості. Це традиційний для російської реалістичної літератури XIX ст. гуманізм - любов до людини, співчуття до неї, незважаючи на всю її недосконалість, хиби, вади, помилки, віра в позитивні зміни в людині та у світі. Однак письменник по-новому підійшов до теми «маленької людини» не як «приниженої і гнаної», яка викликає жалість й зворушення, а тверезо й суворо зобразив огидність пристосуванства, холуйства, рабського схилення перед владою й багатством.

Розквіт чеховського таланту. На повну силу талант великого прозаїка Антона Чехова починає звучати, як згадувалося вище, із середини 80-х років. Кожний його твір не проходить непоміченим повз увагу громадськості, знаходить відгук і оцінку в критиці. Чехов стає не просто професійним літератором, а одним із найпомітніших прозаїків країни. В 1890 р. письменник здійснює тривалу подорож на Далекий Схід. Її творчим наслідком стали оповідання гострокритичної спрямованості «На засланні» (1892), «Вбивство» (1895) й трагічна «Палата № 6» - художнє узагальнення похмурої «в'язничної» дійсності царської Росії. Безпосереднім відгуком на побачене на забутій Богом і людьми околиці імперії стала книга нарисів «Острів Сахалін» (1893— 1894). Не припиняючи творчої праці, письменник 1892-1893 pp. працює як дільничний лікар під час загрозливої епідемії холери, бере участь у загальному переписі населення. В 1892 р. Чехов купив маєток у с. Меліхові (під Москвою), де жив разом із членами родини, сюди приїздять його друзі й знайомі. Письменник спілкується із селянами, лікує їх, займається будівництвом шкіл для селянських дітей, бере участь і в інших громадських справах. Меліховські враження втілилися в таких творах з народного життя, як «Мужики» (1897), «В яру» (1900) та ін., були відображені у суперечках про шляхи поліпшення долі народу на сторінках такого блискучого оповідання, як «Будинок з мезоніном».

Ще в другій половині 80-х років Чехов починає писати для театру, працює над п'єсами «Іванов», «Лісовик», «Весілля», створює водевілі «Ведмідь», «Пропозиція», «Ювілей» та ін. З моменту створення Московського художнього театру активно з ним співпрацює. В цьому театрі побачили світло рампи всі найвідоміші п'єси Чехова. Яскраві образи в цих п'єсах створила Ольга Кніппер, яка стала дружиною Антона Павловича в 1900 р. Через різке погіршення стану здоров'я письменник більшу частину року проводив у Ялті в будинку на горі, з якого розкривається чудовий вид на місто й бухту. Тепер у цьому будинку знаходиться музей А. П. Чехова. Помер письменник в липні 1904 р. на німецькому курорті Баденваймер, куди близькі привезли його, сподіваючись, що хворому там буде легше.

Твори найплідніших у творчому житті Чехова років - 1885-1904 -тематично дуже розмаїті. В них змальовані різні сфери російського життя, майже всі соціальні, суспільні верстви населення. Чиновники і селяни, вчені й актори, поміщики і художники, купці й особи духовного стану, студенти та судді і т. д. діють у його коротких оповіданнях і повістях. Він змальовує індивідуалізовані образи людей: зрілих і молодих, дітей та старих на порозі небуття, юних дівчат і жінок у