метів, які згадуються в тексті. їх небагато, але вони промовисті, зримі й також мають дійове розмаїте призначення. Вищезгаданий дослідник прози Чехова пише: «Чеховський художній предмет входить одночасно в кілька рядів - соціальний, живописний, емоційний... тут один із витоків знаменитого чеховського настрою, який складається, зокрема, з певного предметного підбору».

Ранні гумористичні оповідання. Урахувавши ці примітні особливості російського гумористичного оповідання-сценки, варто розглянути деякі ранні твори Чехова у цьому жанрі. Наприклад, такі широковідомі оповідання 1883-1885 pp., як «Товстий і Тонкий», «Хамелеон», «Зловмисник». Вони свідчать, насамперед, про напрочуд стрімке зростання художньої майстерності Чехова, а також про його укорінення в сучасній йому літературній традиції короткого гумористичного оповідання-сценки, з одного боку, і про новаторські риси, які з'явилися в його творах, так би мовити, всередині традиції - з другого. Як це дуже часто буває в ранніх оповіданнях письменника, а подекуди й у пізніших, сюжет «Хамелеона» чи «Товстого і Тонкого» - зовсім простий. У першому творі йдеться про те, як малий собака вкусив за палець п'яного ремісника Хрюкіна, а поліцейський наглядач - страж порядку Очумєлов - має вжити заходів і покарати винного. З натовпу цікавих лунають різні думки про те, кому належить «біле борзе щеня з гострою мордою і жовтою плямою на спині» й виразом туги і жаху в очах. Відповідно до міркувань щодо того, кому належить щеня, докорінним способом змінюються рішення Очумєлова: кого потрібно покарати - собаку чи покусаного Хрюкіна. В другому оповіданні -колишні друзі-однокласники випадково зустрічаються на вокзалі й між ними відбувається коротка пуста розмова. Ось і все. Однак за цима псевдосюжетами прихований виразний глибокий зміст. В обох випадках - це думка про людську несвободу, рабське схиляння перед багатими і владними, холуйський трепет перед тими, хто стоїть вище на суспільній драбині. В «Хамелеоні» - це ще й безпринципність, нещирість дрібного тирана, який хизується своєю владою перед малими й залежними і ладен плазувати перед наділеними титулами й званнями. Несвобода, покора, рабство були для Чехова нестерпними. Відомі його відверті слова з листа до брата про те, що треба по краплині вичавлювати із себе раба. Глибинна думка обох оповідань-сценок достатньо прозора, вона звучить навіть у їхніх назвах. Блиск таланту письменника виявляється в тому, як ця думка розкривається в деталях, предметах, жестах персонажів і насамперед в їхніх словах. Принцип економії засобів образності завдяки змістовній насиченості кожного виразу, іменника, прикметника чи дієслова виявляється вже в перших рядках цих творів.

Ось початок одного: «На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один - товстий, другий - тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, і губи його, вкриті маслом, лисніли, як стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем. Тонкий же щойно вийшов із вагона і був нав'ючений валізами, клумаками й картонками. Пахло від нього шинкою і кавовою гущею». Про зовнішній вигляд персонажів сказано лише кілька слів. Однак вони постають у нашій