шлюб, сім я - усі корінні життєві ситуації здобули в романі досконалого втілення.

Наташа Ростова і Мар'я Волконська. Почуття повноти існування, радості буття властиве багатьом героям роману, які були близькими по духу авторові. Однак є персонаж, в якому найяскравіше виразилося відчуття оптимізму. Це, безумовно, Наташа Ростова. Її образ немов випромінює тепло і світло. Так сприймає Наташу Андрій Волконський. «Весь світ розділений для мене на дві половини: одна - вона і там усе щастя, надія, світло; інша половина - усе, де її немає, там усе смуток і темрява», - говорить він П'єру. Наташа Ростова - один із найчарів-ніших образів у творчості Толстого і російській літературі XIX ст. Улюблена героїня Толстого зображена у світлі ідеалів автора, у дусі його уявлень про жіночу красу, сімейне щастя, материнство.

Наче негарна зовні, «чорноока, з великим ротом, невродлива, але жвава дівчинка», юна Наташа сприймається оточуючими як красуня, настільки сильно проявляється в ній одухотвореність натури, жвавість, емоційність. Вона живе почуттями, образами, переживаннями, інтуїцією, а не безпристрасною логікою. Ця всепоглинаюча радість буття передається Андрію Волконському, відроджує П'єра до нового життя після пережитих ним потрясінь війни, полону, сімейного розбрату.

Прямодушність, сердечність, чесність у стосунках із людьми допомагають героїні Толстого знайти правильний вихід із тих прикрих ситуацій, в які втягує її поривчастість, сила емоцій, розібратися в тому, що захоплення вульгарним, бездарним Анатолієм Курагіним є лише помилкою. Наташа сповнена напружених внутрішніх переживань. Моменти духовного осяяння супроводжують її в найбуденніших ситуаціях, але найчастіше в щасливі дні закоханості у князя Андрія, любові до П'єра і трагічні хвилини біля ліжка умираючого Андрія Волконського. Толстому як мислителю, психологу важливо було розкрити витоки характеру героїні, показавши при цьому, що Наташа виросла в душевній атмосфері сім'ї Ростових, де цінувалися доброзичливість і безкорисливість у стосунках з людьми. Шляхетне, дещо зніжене, пестливе виховання, до того ж на французький кшталт, не тільки не спотворило прекрасної натури Наташі, а й сприяло розвитку потенційної сили її душі, оскільки виховання не було відірвано від національного, народного коріння. Її любов до народної пісні, натхненне, піднесене, «істинно-народне» виконання «Барині», замилування красою російського поля і лісу, спритністю мисливців під час полювання, «язичницький» інтерес до таємничих і загадкових ворожінь на Різдвяні свята - усе виказує в ній людину, яка є близькою до народного світу і приймає цей світ гаряче і натхненно. І не дивно, що патріотичне почуття Наташі також є природним. Більше за всіх із сім'ї Ростових вона занепокоєна долею поранених, простих російських

Кадр із фільму «Війна і мир»