Д. Шмаринов. Ілюстрація до роману «Війна і мир»

Волконський повів за собою розгублених на мить солдатів. Йому вдалося добитися чуда: «Весь батальйон із вигуками «ура!» побіг уперед».

Толстой, відомий як неперевершений художник-баталіст, який створив вражаючі за своєю художньою силою картини бою та воєнного побуту, проявляв першочерговий інтерес не стільки до стратегії і тактики бою, скільки до морально-психологічного стану людини на війні. Толстовська правда про війну відбита також у новому висвітленні проблеми «чеснот»: героїзму, хоробрості, воїнської доблесті, честі. З темою воїнської хоробрості пов'язані образи багатьох персонажів: Андрія Волконського, Денисова, Долохова, Багратіона, Тушина, Тимохіна, Миколи і Петі Ростових. Хоробрість у новаторському тлумаченні автора «Війни і миру» - не природжене почуття, а результат самовиховання, вольового подолання страху й боягузтва.

Душевний злам переживає на полі Аустерліцької битви Андрій Волконський. У свідомості тяжкопораненого князя Андрія стають на свої місця «зміщені» уявлення про славу, щастя, визнання, усвідомлюється марнота власних честолюбних прагнень: «Над ним уже не було нічого, крім неба, - високого неба, не ясного, але проте безмірно високого, з повільними сірими хмарками на ньому. «Як тихо, спокійно і урочисто, зовсім не так, як я біг, - подумав князь Андрій, -не так, як ми бігли, кричали й билися; зовсім не так, як з лютими і зляканими обличчями тягли один у одного банника француз і артилерист, - зовсім не так повзуть хмарки по цьому високому безкрайому небі. Чому ж я не бачив раніш цього високого неба? І який я щасливий, що пізнав його нарешті. Так! усе пусте, усе омана, крім цього безкрайого неба. Нічого, нічого нема, крім нього. Але й того навіть нема, нічого нема, крім тиші, заспокоєння. І хвалити Бога!..»