Д. Шмаринов. Ілюстрація до роману «Війна і мир»

від зображення війни в псевдоромантичному дусі як події «з музикою і барабанним боєм, з майоріючими знаменами і гарцюючими генералами» і показав обличчя війни «в крові, у стражданнях, у смерті». Воістину трагедійними є картини загибелі сотень людей у воєнних сутичках, пожежі Смоленська, Москви, страждання полонених, горе мирних жителів. Читацьке почуття ненависті до війни посилюється й тим, що у війні гине один з улюблених героїв Толстого - Андрій Волконський. Жах війни, її нелюдська, жорстока сутність і протиприродність підкреслюються також участю й загибеллю у ній підлітків, майже дітей. Взято в полон французького барабанщика, хлопчика, якого російські солдати називають Вісеня. Гине Петя Ростов.

Війна як драматична колізія розкриває з найбільшою силою, ніж будь-яка інша життєва ситуація, почуття героїзму, природне для людини, яка не втратила зв'язку з мораллю, народом, землею. Вражають сцени Шенграбенського бою. Перемога в цій битві була необхідною для Росії, хоча мета тієї війни, яка йшла на чужій території Австрії, була не зрозуміла російським солдатам. У діях загону Багратіона, в непохитності батареї капітана Тушина і роти Тимохіна, що стримали ціною величезних втрат натиск наполеонівської армії, розкрився справжній і скромний у своїй буденності, непоказний героїзм російських воїнів. Трагічний кінець Аустерліцького бою трактується Толстим як поразка російської військово-бюрократичної системи, крах російсько-австрійського генералітету. Проте і в цій, невигідній для Росії битві російський офіцер Андрій Волконський вирішив -подібно до героя національного епосу - здобути перемогу навіть ціною власного життя, якщо це буде потрібно. Він проявляє самовідданість і звитяжність. Підхопивши прапор у момент загального замішання,