про себе важливу рису головнокомандуючого - відмову від усього особистого, егоїстичного, спрямованого на задоволення марнославства. Кутузов «розуміє, що є щось сильніше і значніше за його волю, -це неминучий хід подій, і він вміє бачити їх, вміє розуміти їхнє значення, і з огляду на це значення вміє відмовлятися від участі в цих подіях, від свого власного бажання». Не можна не помітити тут відбиття фаталістичних уявлень Толстого про хід історичного процесу і роль особистості в історії. Однак підпорядкованість Кутузова «неминучому ходу подій» зовсім не означає пасивності, споглядальності. У вирішальні моменти Кутузов виступає як досвідчений стратег. Розуміння ходу історичного процесу і приведення своїх дій відповідно до руху історії є, згідно з Толстим, найвищою формою людської активності, яку й проявляв Кутузов.

Наполеон, на відміну від Кутузова, відмежований від інших стіною самозамилування, обожнення власного «Я»; байдуже ставлення до страждань оточуючих його людей становить стрижень натури французького імператора, зміст його романного образу. Індивідуалістична сутність особистості Наполеона виражена в словах автора-оповідача: «Видно було, що лише те, що відбувалося в його душі, мало інтерес для нього. Все, що було поза ним, не мало для нього значення, тому що все у світі, як йому здавалося, залежало тільки від його волі». За Толстим, поразка армії, якою керував такий полководець, була визначена наперед. Подібно до багатьох російських письменників XIX ст. Толстой розвіяв «наполеонівський міф» із позицій моральної філософії.

Письменником створено художні образи Кутузова і Наполеона, й частка авторської пристрасності тут, безумовно, є. Проте в найголовнішому Толстой не погрішив проти історичної істини.

Чарівність і повнота життя. «Чому ж цей роман називається «Війна і мир»?.. Автор змальовує нам безперервну війну, ну, а мир-то коли ж буде?» - дивувався анонімний рецензент «Петербурзької газети» (1880). Війна і мир як універсальна антитеза планетарного життя осмислена Толстим у руслі уявлень про «два світи»: світ існуючий і світ належний. Світ існуючий - це життя людей з повсякденною суєтою, нерозумінням, ворожістю у стосунках. Світ належний - це бажане існування людства на засадах добра, любові, справедливості, взаєморозуміння. «Явище війни» входить до складу поняття «світу існуючого» (рос. «мира»). Багатозначне російське слово «мир» увібрало різні грані змісту. Всі його відтінки, як показав літературознавець С. Боча-ров, набули функції мотивів, які сюжетно розроблено в романі: мир -відсутність війн, спокій, тиша; мир - згода, злагода, єднання, певний стан духу; мир - Всесвіт, «весь світ» і водночас - реальне земне «мирське» життя. Читач роману «Війна і мир» має осмислити, наприклад, життя П'єра Безухова серед людей (рос. «в миру») і його намагання усвідомити свій стан у світі (рос. «в мире»). «Усім миром», тобто «усім народом», країна воює з Наполеоном. «Миром, усі разом, без різниці станів, без ворожнечі, а з'єднані братньою любов'ю будемо молитися», - думала Наташа. Життя людини (її «мир») в усьому розмаїтті його проявів (у тому числі й у стані «війни») становить філософську основу роману. Народження і смерть, різні епохи духовного розвитку особистості: дитинство, отроцтво, молодість, зрілість; кохання,