теза життя й смерті. Краса життя, повнота людських відчуттів, чарівність радості буття - нота, яка постійно і мажорно звучить у романі і яка раз за разом вступає в протиборство з мелодією тривожною, лиховісною, що уособлює вражу навалу, руйнує гармонію життя, робить замах на священне право людини на мир і щастя.

Толстого як мислителя завжди приваблювала ідея «вічного миру». Авторське судження про можливість «вічного миру» відчувається вже в перших розділах книги. Ця ідея вразила П'єра в розмірковуваннях абата Моріо. «На мою думку, вічний мир можливий...» - поки що невпевнено говорить П'єр Андрію Волконському на вечорі в салоні Шерер. Через два роки П'єр Безухов буде настійливо відстоювати ту саму тезу «в палкій суперечці» з батьком Андрія, старим князем Волконським. У подібних епізодах роману знаходимо відлуння тих інтенсивних шукань і тих ідей про можливість миру між народами на довгі часи, які були характерними для популярних на зламі XVIII-XIX ст. праць західноєвропейських і російських просвітителів (Гердер, Руссо, Вольтер, Радищев). Толстому були добре відомі й ідеї протилежного сенсу, праці Жозефа де Местра (його ім'я згадується в романі), Прудона - мислителів, які оспівували «божественний» і «необхідний» характер війн у людському суспільстві, вважали війну законом людського життя. Ідея містичного і неминучого виникнення війн була глибоко чужою для Толстого. Переконливо письменник викриває антигуман-ний характер війни як такої. Ось авторське «введення» в події 1812 p.: «12 червня сили Західної Європи перейшли кордони Росії, і почалася війна, тобто здійснилася супротивна людському розуму і всій людській природі подія». Нещадними є слова Андрія Волконського, відкидання ним тези про війну як азартну «гру»: «Війна не люб'язність, а найгид-кіша справа в житті, і треба розуміти це, а не гратись у війну».

Підґрунтя «Війни і миру», центральний нерв сюжету - військово-історичні події 1805, 1807, 1812 pp. У творі три головні військово-історичні епізоди, пов'язані із цими датами: бій під Шенграбеном, Аустерліцька битва, Бородінський бій. Епізоди з історії, міркування автора на історичні теми заповнюють 186 з 333 розділів книги. До ро-ману-епопеї входить більш як 100 масових і майже 50 «солдатських» епізодів. «Я прагнув писати історію народу...» - пояснював Толстой. «Війна і мир» є не тільки геніальним відтворенням картин російської історії, своєрідною «воїнською повістю» Нового часу, а й схвильованою розповіддю про випробування людини, нації на моральну стійкість, на життєздатність.

Зв'язок, «спряження» (характерне слово Толстого; його повторює П'єр Безухов) приватного і суспільного життя персонажів утворює важливу особливість роману-епопеї. На дорогах історії перетинаються шляхи толстовських героїв. Вітчизняна війна 1812 р. визначила знаменні повороти в житті П'єра Безухова, Андрія Волконського, Наташі Ростової... Великі й малі історичні події побачено в романі очима головних героїв, вони пройшли крізь їхню душу і серце.

Такий принцип зображення історичної дійсності був важливим досягненням Толстого-художника. «Кожний історичний факт необхідно пояснювати через людину», - записав Толстой у щоденнику. Ще в ранніх «Севастопольських оповіданнях» письменник відмовився