обхідністю зображення далекого минулого. Однак широке звернення до історії дає підстави вважати унікальний твір Толстого «історичною епопеєю». Сам автор називав «Війну і мир» «книгою».

Філософія історії. «Війна і мир» - книга шукань, книга питань. Велика кількість філософсько-історичних роздумів, їхня наявність у художній структурі роману справляє велике враження. Багато з розділів «Війни і миру» присвячені викладу філософії історії Толстого, хоча більш справедливим було б весь роман назвати розгорнутим філософським міркуванням письменника про закономірності людської історії та універсальні закони буття. Історичний процес розглядається автором роману-епопеї як процес життя, його стихійного, не підвладного волі конкретних людей, розвитку. Проте в чому ж причина історичних подій, «руху» історії? Толстой пов'язує питання про хід історичного процесу з проблемою свободи і необхідності. За письменником, офіційна наука не пояснила багатьох «парадоксів» історії (хрестові походи, Варфоломіївська ніч, Французька революція), оскільки виключала зі свого розгляду зв'язок, який існує між відносною свободою людини і зумовленою необхідністю історичного процесу. Людина є вільною (і навіть є особисто відповідальною) у виборі вчинку, але водночас залежною від сили-силенної причин і подій. «Складання множини воль і свідомостей», сукупні дії людей виступають як рушійна сила історичного процесу, який сам є вираженням ідеї «необхідності», «визначеності наперед», «зумовленості». Такий історичний фаталізм Толстого містив явне применшення ролі особистості в історії, але в той самий час «загострено» виражав думку про «соборну» єдність народу як головну рушійну силу. Ці теоретичні положення відбились у романі при змалюванні війни та при висвітленні дій Кутузова і Наполеона.

Філософським змістом наповнено багато символічних образів роману. З толстовською ідеєю вічного розвитку пов'язане видіння «живого глобуса», що примарився П'єру уві сні, в полоні. Поверхня кулі складалася із щільно стулених між собою крапель. Кожної хвилини краплі ростуть, зливаються, стискуються, знищуються і знову виникають на поверхні. У цій метафорі «плинності», «всеєдності» просвічує також філософська ідея «єднання» людей як головної мети історичного процесу. Три форми «єднання» виокремлює Толстой: сім'я, народ, людство.

Історія родин Ростових, Волконських показує, що «сімейні узи», любов, взаємоповага і взаєморозуміння щонайміцніше скріплюють людей. Герої роману належать до своєї епохи, живуть одним життям зі своїм народом, знаходять у народних уявленнях і віруваннях моральну підтримку. Разом із тим поривання до добра, співчуття, усвідомлення того, що кожна людина («крапля») є часткою спільного організму («земна куля») - загальнолюдська домінанта характерів героїв толстовської епопеї.

«Супротивна людському розуму і всій людській природі подія...»

«Я не знаю жодного, хто писав би про війну краще від Толстого», -говорив Е. Хемінгуей.

Концепцію історії, проблему війни і миру розглянуто Толстим у найширшому філософському діапазоні. Мир і війна - це реальна анти