«Почуття і чутливість» (1811), «Гордість і упередженість» (1813), «Менсфілд-парк» (1814), «Емма» (1815), «Нортенгерське абатство» (1818), «Докази розуму» (1818). Однак за своєю художньою сутністю вони були справжнім відкриттям у царині реалістичного письма, психологічно тонкого зображення характерів, відтворення способу життя певних кіл англійського суспільства на зламі XVIII і XIX ст. Остен, дочка небагатого дворянина, священика в провінційній парафії, писала лише про те, що знала з власного життя і особистих спостережень саме в колах англійського середнього і дрібного дворянства. Теми політичні або гостросоціальні не знайшли відбитку в її творах, хоча опосередковано вона їх порушувала. Проте внутрішнє життя людини, її почуття і переживання письменниця спромоглася показати так проникливо, так життєво точно, як, мабуть, ніхто до неї. В таких романах, як «Нортенгерське абатство» або «Почуття і чутливість» вона художньо втілила своє епічне та естетичне кредо. З великою іронією, то смішно, то співчутливо вона змалювала вплив модних крайнощів готичної чи романтичної літератури на своїх сучасників, обстоюючи ідеал тверезого, раціонального, працьовитого життя. Вона вважала, що життя має бути сповнене добра, любові, самовідданості. Остен була блискуче іронічною, вона створила такі негативні образи, які неможливо забути, як, наприклад, священика, хвалька і лицеміра Коллінза або його благодійницю зарозумілу аристократку леді Кетрін де Бйор, безапеляційну і всезнаючу, або безсоромного авантюриста з гарними манерами, спокусника і брехуна Уїкхема (всі вони діють у романі «Гордість і упередженість»). Не менш виразні й такі сатирично забарвлені персонажі, ^ік англійський Ноздрьов - молодий Джон Торп («Нортенгерське абатство»). Характер цього хвалькуватого, нав'язливого балакуна, гравця, собачника і баришника, дрібного інтригана і великого нахаби чудово розкривається не лише у його вчинках, айв дуже своєрідному способі мовлення. І тут він, безумовно, як і багато інших романних дійових осіб у Остен, давав приклад наступним письменникам-реалістам у створенні психологічно виразних й об'ємних мовленнєвих характеристик.

Складовими реалістичного напряму вважаються правдиве зображення життя у його розмаїтих формах (у деталях та в цілому), змалювання дійсності в її історичній характерності, а людини - в її зв'язках із середовищем залежно від соціальних відносин, економічного становища і належності до певного стану і суспільного кола, обумовленій всіма цими чинниками типовості тощо. Якщо врахувати ці та інші критерії реалізму у прозі Остен, виявиться, що вона відповідає їм якнайповніше. Потрібно ще зазначити, що своїх головних героїнь і героїв письменниця зображує в розвитку. Вони, хоч і не без помилок і хибних кроків, долають вади своєї вдачі, стають кращими, мудрішими, людянішими. У творчості Джейн Остен може нас здивувати те, що вона випередила визнаних англійських реалістів на два-три десятиліття і була на відміну від них абсолютно позбавлена у своїй творчості

Д. Остен