Повість «Гобсек» існує в двох редакціях чи варіантах, досить між собою відмінних. Перший її варіант, що має назву «Небезпеки без-путнього життя», був написаний 1830 р. і того ж року з'явився у першому томі згадуваної збірки «Сцени приватного життя». У 1835 р. Бальзак ґрунтовно переробив повість і опублікував її під зміненою назвою «Татусь Гобсек» у «Сценах паризького життя», а в 1842 р. він включив її до першого видання «Людської комедії» під остаточною назвою «Гобсек». Важко сказати, що безпосередньо спонукало Бальзака до переробки твору, але те, що вона пов'язана зі зміною його світоглядних засад, яка відбулася на початку 30-х років, не підлягає сумніву. В обох варіантах зображаються аристократи й лихвар Гобсек, але постають вони в істотно іншому освітленні, по-різному розставляються акценти. В першому варіанті на передньому плані - аристократична сім'я де Ресто і наголошується на моральному розкладі аристократії, про це говорить і назва повісті в першому варіанті; Гобсек в її художньому просторі розміщається дещо збоку. Він і в першому варіанті -«людина-век-сель», «уособлення влади золота», але тут він ще здатний проявляти деякі людські почуття. Його зворушує в кімнатці бідної дівчини Фанні простий хрестик та миртова гілочка, він готовий простити їй борг на тисячу франків і навіть подарувати коштовйий перстень. У другому варіанті повісті в центр переноситься Гобсек (що закріплюється й зміненою її назвою), а сім'я де Ресто дещо зміщується до фону. В повість вводиться біографія Гобсека, покликана пролити світло на те, як виростають «фінансові тигри» з їхньою байдужістю до моралі й жорстокістю. Разом із тим біографія якоюсь мірою пов'язує Гобсека з «авантюрним періодом» розвитку капіталізму, періодом початкового нагромадження капіталу. Загалом у другому варіанті Гобсек «бронзовіє», його серце остаточно перетворюється на «злиток металу». Погляд старого лихваря «стає поглядом бога», що читає в серцях і помислах людей. Людські біди й страждання його не зворушують, у другому варіанті він, побачивши згадувані реліквії Фанні, лише вигукує: «Бідна простота! Вона ще в щось вірить!» До своїх боржників, які прозвали його «татусем Гобсеком... з любові до парадоксів чи для глуму», він ставився нещадно. Бальзак називає їх «жертвами» й пише; «Іноді його жертви обурювалися, кричали в нестямі, а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку». Гобсеку властива й певна «третьостанова» антипатія до аристократії. Проявляється вона не тільки в тому, що він навмисне бруднить своїми чобітьми килими в розкішних аристократичних особняках. Він відчуває зловтіху, сприяючи розоренню й моральній деградації аристократів, навіть щось близьке до помсти за несправедливі привілеї та розкіш. Спостерігаючи за хитруваннями й запобіганнями графині де Ресто, він «подумки говорив їй: «Розплачуйся за всю цю розкіш, за свій титул, за своє щастя, за переваги, якими ти користуєшся. Щоб охороняти свбє добро, багатії винайшли трибунали, суддів, гільйотину, до якої дурні люди самі пориваються, наче метелики до вогню. Та хоч ви й спите на шовках і шовками укриваєтесь, а під усмішкою скрегочете зубами, і страшні химери впиваються вам пазурями в серце».
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||