бажань та потягів людини й інакше існувати не може. Дедалі глибше Бальзак проймається думкою, що природна людина - це егоїстична людина, що живе своїми інстинктами та пристрастями, і суспільство, при всіх його вадах, здійснює на неї цивілізуючий вплив.

Однак це не означає, що письменник песимістично дивився на людську природу і вважав її джерелом всілякого зла. В передмові до «Людської комедії» він писав: «Людина не добра і не зла; вона народжується з певними інстинктами й нахилами. Суспільство не псує її, як вважав Руссо, воно робить її кращою, але прагнення до вигоди розвиває її погані нахили ». Перед ним постійно поставала проблема поліпшення суспільства й людини, і він наполегливо шукав шляхи її вирішення.

Спостерігаючи сучасність, Бальзак прийшов до висновку, що створене революцією наприкінці XVIII ст. суспільство, яке проголосило особистий інтерес базовим принципом, тим самим відкрило простір для прояву гірших нахилів і пристрастей людської природи: егоїзму, корисливості, жадобі насолод. Суспільство розпалося на атоми-індивідууми, які, прагнучи передовсім особистої вигоди, перебувають у стані безупинної боротьби між собою. Суспільний організм роз'їдають індивідуалізм і корисливість, які знаходять вираження в пануванні «фінансового начала», грошей.

У «Людській комедії» він послідовно, крок за кроком показує, як згубно діє ця сила на суспільні звичаї, сімейні відносини, мораль, політику, правосуддя, на різні сфери суспільного й приватного життя. Однак чи не з найбільшою експресією і драматизмом показує Бальзак руйнівну дію цієї сили на сім'ю, родинні зв'язки й стосунки. Досить тут згадати жорстоку драму в сім'ї графа Ресто, про яку розповідається в повісті «Гобсек», про нещасного батька Горіо, обібраного до нитки й після того кинутого дочками, про скнару Гранде, який через гроші калічить життя своєї доньки Ежені тощо.

Проаналізувавши соціально-політичну ситуацію в країні й суспільну практику буржуазії, Бальзак приходить до висновку, що буржуазія не є тим класом, якому можна довірити політичну владу й керівництво суспільством. На думку письменника, вона, з її енергією і практицизмом, може приносити користь у сфері економіки, але засадничі принципи її життєдіяльності, перенесені в соціополітичну сферу, перетворюються на руйнівні. В цій сфері необхідні такі якості, як безкорисливе служіння загальним інтересам, вірність «принципу честі», тобто якості, котрі здавалися письменникові несумісними із соціальною природою буржуазії, її «комерційною сутністю».

Заперечуючи верховенство буржуазії в суспільстві, Бальзак робить вибір на користь аристократії. Очевидно, тут відіграли певну роль і його знамениті аристократичні захоплення та претензії, але не вони були головним чинником. Явно ідеалізуючи аристократію і умоглядно протиставляючи її буржуазії, він хоче бачити в ній клас, що має необхідний досвід і якості для того, щоб верховодити в суспільстві й стояти біля державного керма. Вікові традиції державної діяльності, моральний кодекс, відмінне виховання й висока культура — усе це робило аристократію в очах письменника верствою, найпридатнішою для правління країною. Йому хотілося вірити, що, на відміну від буржуазії, яка керується «принципом вигоди», аристократія є верствою, для якої визначальним є «принцип честі».