Найважливіше те, що «Людська комедія» - це не просто зведення окремих творів у величезне ціле, не тільки кількісна величина, а й нова якість, нова художня структура. Це не просто поєднані твори: пов'язавши їх, Бальзак тим самим подолав статичність окремих творів як замкнених сфер життя, переніс акцент на рух, динаміку «суспільного цілого». В результаті він досягнув не тільки вражаючої масштабності, а й незвичайної глибини в зображенні сучасності, розкрив зміну не історичних епох, а суспільно-історичних формацій.

Як зазначалося, Бальзак критично ставився до буржуазної сучасності, викривав і засуджував її, але це не заважало йому бачити й інші її аспекти, захоплюватися її динамікою, розмахом і масштабністю процесів, що в ній відбувалися. І в передмові до «Людської комедії» він проголошує, що сучасне французьке суспільство «грандіозне», що механізм його «величезний», що сучасна епоха «велична», чим і обґрунтовується необхідність творів, які відповідали б цим масштабам, тобто «Людської комедії».

У «Людській комедії» Бальзак із надзвичайною повнотою і докладністю відобразив конкретику життя французького суспільства першої половини XIX ст. І все-таки є однобічний поширений погляд на «Людську комедію» лише як на масштабну соціально-побутову фреску, а на її творця - як на знаменитого письменника-побутоописувача. Однак, належно оцінюючи «Етюди про звичаї», не слід забувати й про «Філософські етюди», тим більше, що як видно із передмови до «Людської комедії», Бальзак не вважав «Етюди про звичаї» її центром і прямо вказував, що основна її ідея буде сформульована в другій частині, тобто у «Філософських етюдах». Перша частина, говориться в передмові, це лише «основа, повна образів, трагедій і комедій, над якою підніматимуться «Філософські етюди», призначення яких полягає вже не у змалюванні життєвих явищ, а в поясненні їхніх причин, їхніх рушійних сил ».

«Етюди про звичаї». Дійсність і її інтерпретація. У цьому першому ярусі «Людської комедії» Бальзак ставив своїм завданням всебічно змалювати сучасне французьке суспільство, тут справді не оминається жодна його верства, жодний прошарок, їхні побут та звичаї, заняття та пристрасті. Увага письменника прикута передусім до головного процесу змін, що відбувалися в країні, - до зміни дореволюційного порядку післяреволюційним, витіснення аристократії буржуазією, яка опирається на силу грошей. Це всеохоплюючий конфлікт «Людської комедії», і без його з'ясування годі адекватно збагнути глибинний зміст її окремих творів. Словом, виникає необхідність звернутися до соціофілософської концепції письменника й окреслити її хоча б у загальних рисах.

Подібно до Стендаля Бальзак формувався під значним впливом Просвітництва, зокрема його вчення про людину як частку природи. Однак у нього вже немає довіри до «людської природи», її «природного егоїзму», який вважався «розумним». Сучасна суспільна практика змушує його переглянути просвітницьку доктрину про гармонію природи й людини, про благодійний вплив законів природи на суспільні. Вже в «Фізіології шлюбу» (1829) він протиставляє їх і проголошує, що суспільство засновується на стримуванні природних, фізіологічних