(1892). Поетика загадкової недомовленості, таємничих натяків, містичного страху і неземної, примарної краси, властива цим творам, була втіленням принципів мистецтва, викладених письменником пізніше у «Скарбах смиренних». Він пише там про особливу форму драматургії «театру мовчання», тобто такий, де головне передають не слова, а жести, міміка акторів, їхні руки, де багатозначність слова, тьмяні висловлення, нервове очікування чогось таємничого, часто жахливого створюють напруженість дії.

У «Смерті Тентажіля» (1894) йдеться не лише про упокорення долі, а й про спроби героя постати проти незбагненного фатуму. П'єси-каз-ки «Аглавена і Селізетта» та «Аріана і Синя Борода» (1896) продовжують тему опору темним, фатальним силам і людському злу. «Сестра Беатриса» (1900) розкриває зіткнення в душі молодої жінки прагнення аскетичного служіння Богу і жаги повнокровного життя. В єдиній драмі Метерлінка, написаній на історичному матеріалі, «Монна Ванна» (1902) - головна героїня Джованна, дружина Гвідо Колонна, начальника гарнізону в Пізі, заради порятунку рідного міста під час облоги готова пожертвувати своєю честю і життям. Тій самій темі справжнього героїзму, честі й любові присвячена п'єса-легенда «Жуа-зель» (1903). Створені на початку XX ст., ці драми відзначаються поглибленим психологізмом, розкриттям складності й суперечливості людських почуттів, несподіваними і захоплюючими поворотами в розвитку сюжету, загальним оптимістичним тоном. Метерлінк пише свою першу комедію «Диво святого Антонія» (1903), «сатиричну легенду», як він її назвав, переробивши сюжет оповідання Гі де Мопас-сана «У своїй сім'ї», де висміюється людська жадоба до грошей і лицемірство. У п'єсі свідком оборудок¹ спадкоємців стає святий Антоній, живий, допитливий, справедливий.

1908 р. з-під пера Метерлінка з'являється п'єса-казка «Синій птах», яка стала найвідомішим його твором. Цього ж року вона уперше була поставлена в Росії на сцені Художнього театру і витримала понад дві тисячі вистав.

Драматургічна творчість митця була відзначена 1911 р. Нобелівською премією з літератури. Слава Метерлінка сягла зеніту. Його захоплено називали найбільшим драматургом сучасності, стверджували, що він перевершив самого Шекспіра, сперечалися, чи він сумовитий песиміст, чи сонячний, лагідний оптиміст, щасливець у житті й мистецтві. Перша світова війна брутально обірвала світлі дні творчості Метерлінка, хоча пізніше він написав ще багато творів.

Чому поява перших п'єс ще молодого бельгійського автора викликала таке зацікавлення в публіки і критики? Чому його твори почали ставити відомі театри світу, звідки така популярність Метерлінка в Росії? Головна відповідь, мабуть, та, що символічні п'єси драматурга були створені на хвилі особливого інтересу до нового напряму європейського мистецтва - символізму. Саме у 80-х роках, коли з'явилася «Принцеса Мален», виник і сам термін «символісти». Так себе називали французькі поети, які згуртувалися навколо видатного лірика Стефана Малларме. Основоположним для них було переконання, що з допомогою символу, художнього знаку, алегоричного образу можна

1  Оборудка - сумнівна угода, афера, махінація.