1828-1906

Генрік Ібсен - найвідоміший письменник Норвегії XIX ст. Саме він вивів новітню літературу своєї країни на світові обрії. Його драматургія залишається живою і в наш час. Кращі твори автора - «Пер Гюнт» і «Ляльковий дім» - не сходять із кону театрів майже в усіх країнах світу, як і твори Шекспіра, Мольєра, Чехова, зазнаючи дедалі нових, цілком сучасних сценічних перевтілень. Драматургія Ібсена мала величезний вплив на театр його сучасників і наступних генерацій. І це не лише прямі перегуки, а й певні відкриття майстра, які, так би мовити, розчинилися в атмосфері естетики, стали загальним здобутком.

Генрік Ібсен прожив довге життя - 78 років, його творчість охоплює більшу частину XIX ст. В ній відображені важливі художні та ідейні тенденції часу. Можна стверджувати, що внесок великого письменника в національну літературу подібний до того, що здійснили в інших літературах романтики, реалісти, натуралісти, символісти. При цьому він не просто наслідував чи продовжував уже віднайдене художниками інших країн, а був першовідкривачем, своєрідним оригінальним тлумачем начебто вже відомого.

Життєвий і творчий шлях. Генрік-Йоганн Ібсен народився 20 березня 828 р. у норвезькому портовому містечку Шієні, в родині власника неевеличкої торговельної фірми. Справи батька йшли кепсько, і він збанкрутував. Юний Генрік відтоді мав самотужки пробиватися в житті. Він вивчав фармакологію і 1850 р. одержав диплом аптекаря, однак, крім років учнівства, юнак ніколи не вдавався до виготовлення мікстур та піґулок. У нього дуже рано проявився потяг до літературної діяльності, він почав писати вірші. В рік антифеодальних революцій і національних змагань, рік «весни народів» (1848), як називали цей час, Ібсен захопився бурхливими подіями в Європі, відгомін яких докотився і до норвезької провінції. Він пише політичні вірші та епіграми. Пізніше письменник так згадував про свої перші літературні спроби цього часу: «Під шум великих міжнародних битв я із свого боку воював із маленьким суспільством, до якого був прикутий волею обставин і життєвих умов».

Важке й нудне життя у глухому містечку залежної країни, на далекій периферії Європи, виховало в юнака критичне ставлення до