1859-1952

Творчість Кнута Гамсуна завершує велику епоху норвезької літератури (остання третина XIX й початок XX ст.), коли вона вийшла на одне з чільних місць у літературному житті Європи й справила значний вплив на інші літератури. Це піднесення літератури невеликої скандинавської країни (її населення сягало тоді трохи більше мільйона чоловік) пов'язують передусім з «четвіркою великих», до якої входять драматурги Генрік Ібсен та Б'єрнстерне Б'єрнсон (він писав також романи й повісті, але на батьківщині й за її межами вони особливого визнання не здобули) і романісти Юнус Jli й Александр Х'єланн. Власне, Кнут Гамсун був молодшим сучасником названих письменників, перший період його творчості, що припадає на 90-і роки XIX й перші роки XX ст., збігається з останнім періодом творчості «четвірки великих». Однак рання творчість Гамсуна не була продовженням її традиції, навпаки, вона знаменувала розрив з нею, що чітко усвідомлювалося молодим письменником і рішуче ним проголошувалося. Вона була початком нової епохи в історії норвезької літератури, яку можна означити як ранньомодерністську.

Слід зазначити, що і в пізній творчості «четвірки», щоправда з різною визначеністю, спостерігається перелом, криза класичного реалізму й переорієнтація на тематичному рівні та модернізація поетики. Найвиразніше ці процеси й тенденції проявлялися в Ібсена, котрий наприкінці 80-90-х років еволюціонує від реалізму й натуралізму до символізму, в Ю. Лі, пізні романи якого позначені поглибленим психологізмом, інтересом до підсвідомого й ірраціонального, що набуває містичної забарвленості.

Життєвий і творчий шлях. Кнут Педерсен народився 4 серпня 1859 р. у містечку Ломі (Середня Норвегія) у сім'ї сільського кравця. Через три роки після його народження сім'я перебралася далі на північ на хутір Гамсунд, що на півострові Гамарей, серед лісів і фіордів, де й пройшло дитинство письменника. Родина жила у великій бідності, тож майбутній письменник лише кілька років навчався в сільській школі, до чого й звелася його освіта, хоча він і відзначався допитливістю та любов'ю до знань. Потрібно зазначити, що освіту він здобував самотужки і згодом любив наголошувати, що його школою було