інші подібні світські леді - усі вони в романі, по суті, не змінюються. Відбувається розширення характеристик персонажів у рамках їхніх сталих ролей, а не їхнє поглиблення чи трансформація. І знову тут приходить на думку порівняння з традиційними для давнього театру стабільними амплуа - герой-коханець, комік, резонер, гранд-кокет, інженю і т. д.

У «Портреті Доріана Грея» важлива тема злочину і кари. Проте справжнім «кримінальним» за жанром твором роман, звичайно ж, не став. У книжці злочин не є чимось головним, не є об'єктом розслідування. Слідчого типу Порфирія Порфировича із «Злочину і кари» Ф. Достоєвського у Вайльда немає. Тобто відсутні основні складові кримінального різновиду роману. Саме вбивство - це один з епізодів на шляху до глибокого морального падіння титульного героя. І складної філософії - підґрунтя для цього вчинку, як у вбивстві старої лихварки Раскольниковим, у Доріана немає. Ним керує примітивний страх перед викриттям таємниці його нев'янучої краси і молодості. Це спрощує характер героя, робить його моральне засудження досить прямим і ясним.

Як можна було б визначити жанровий різновид роману, яким є «Портрет Доріана Грея»? Це не реалістичний, не психологічний і не розважально-кримінальний твір, хоч елементи того й іншого в ньому є. Не можна, звичайно, назвати його й суто фантастичним. Найбільше відповідає історія, яку переконливо і барвисто розповідає автор, жанру філософського роману-притчі. В ньому є постановка і рішення естетичних і морально-етичних проблем, є повчання, як це годиться для притчі (що його так, до речі, не любив Вайльд). Звичайно, це лише приблизне визначення, надто багато в романі такого, що дає змогу порівнювати його з іншими жанровими різновидами великої прози, наприклад з інтелектуальним романом, де складна або парадоксальна думка, ідейна суперечка відіграють головну роль. Не можна не враховувати і символічного значення твору, і його особливу насиченість тим, що можна назвати естетизмом Вайльда. Це багатогранне висвітлення теми краси в мистецтві та житті, її переможної, а подекуди і згубної влади. Краса в усіх її іпостасях, усіх формах, у тому числі самому словесному стилі розповіді, насичує й перенасичує рядки книжки. Саме слово «краса» і його похідні згадуються багато десятків разів. Можна стверджувати, що естетизм - як літературна течія - не породив більш виразного і значного твору, якому випало б довге життя, ніж цей роман.

Як уже було сказано, неповторна оригінальність Оскара Вальда, його іронія, гумор, гра інтелекту, парадоксальність мислення, образне багатство та краса мови, вишуканість, витончена легкість і грайливість стилю, навіть його суперечливість та непослідовність -спонукають до читання його творів, до прийняття або заперечення блискучих, барвисто-мінливих думок письменника.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте особливості індивідуальності Оскара Вайльда та основні події його життя.