Серед великих французьких поетів-символістів Поль Верлен вирізняється тим, що він був ліричним поетом у повному й абсолютному значенні слова: весь він був зосереджений на внутрішньому світі, житті душі, що висловлював із незвичайною щирістю й безпосередністю. Сам Верлен вважав себе поетом «наївним» і «щиросердним», занепокоєним насамперед правдивістю змалювання «вражень моменту» , переживань і настроїв, їхньої тональності й нюансів. Елітарні тенденції, притаманні Малларме і якоюсь мірою Бодлеру й Рембо, були йому не властиві, на свій лад він був демократичним поетом - у розумінні духовно-емоційної відкритості й доступності його лірики широким читацьким колам.

Життєвий шлях і особистість поета. Народився Поль Верлен ЗО березня 1844 р. у місті Мец на сході Франції в сім'ї військового інженера. В 1851 р. його батько пішов у відставку, й сім'я перебралася до Парижа. Тут Поль навчався в одному з ліцеїв і після його закінчення записався на правничий факультет університету. Однак правнича наука його не захоплювала, він припиняє навчання й влаштовується на службу в мерію одного з паризьких округів, а потім у міську ратушу. Цю посаду дрібного службовця він не залишив і під час Паризької комуни навесні 1871 p., унаслідок чого після її розгрому деякий час переховувався, побоюючись арешту за співробітництво з комунарами. Після цього Верлен одружився з Матильдою Моте, шістнадцятирічною дівчиною з провінції, яка зачарувала його своєю юною красою і безпосередністю. Це був найщасливіший період його життя, ним була навіяна поетична збірка «Пісня чистого кохання» (1870), яка за своїм звучанням вирізняється в його поезії. Її, до речі, Верлен вважав найкращою своєю збіркою і пояснював це тим, що вона «насамперед щира і задумана так мило, ніжно й чисто, написана так просто».

Після розгрому Комуни до Парижа черговий раз прибуває Артюр Рембо, сімнадцятилітній поет, і Верлен поселяє його у своїй квартирі. Це вносить драматичний розлад у його сімейне життя, він залишає дружину й дитину і влітку 1872 р. відбуває з Рембо в мандри по Бельгії та Англії. Все подальше життя поета справляє враження якогось трагічного абсурду. В Брюсселі між поетами спалахнула сварка, Верлен стріляв у Рембо і поранив його, внаслідок чого постав перед судом,