1821-1877

Ім'я Некрасова стало символом революційно-демократичної поезії, а творчість поета-громадянина ще за його життя була темою для жорстоких суперечок. Одні вважали його генієм, який створив нову школу в поезії, і протиставляли «некрасовський» період «пушкінському». (Відомо, що на похороні Некрасова, коли Достоєвський сказав, що ім'я цього поета стоятиме відразу ж після Пушкіна і Лєрмонтова, серед молоді залунали заперечливі вигуки: «Вище за Пушкіна!»). З іншого боку - сучасники, навіть дуже прихильні до Некрасова, нарікали на невитонченість його віршів, на відсутність у них істинної гармонійності, на свідоме нехтування ідеалами поетичної краси. (Глибоке дослідження Корнія Чуковського спростовує подібні твердження, доводячи високу художність поезії Некрасова, оригінальність його естетичних засад). Деякі критики, хоч і визнавали унікальність цієї поезії, силу та виразність образів, новизну та дієвість поетового слова, однак наголошували на осібності Некрасова в історії літератури і не бачили його можливих наступників. Час підтверджував, що нова система художніх принципів, засвідчена поезією Некрасова, справила потужний вплив на всю російську культуру. Згадаємо хоча б демократизацію лексики в його творах, оновлення через наближення до народної форми віршування тощо. В літературі з традицією Некрасова пов'язують твори навіть таких віддалених від «некрасовської школи» за переконаннями і за часом поетів, як Федір Тютчев і Андрій Бєлий.

Незвична широта, кінематографічна точність і динамічність відтворення життя, вміння вкладати у вірш багатоголосся буденної розмовної мови, вводити до поетичного твору персонажів із різними соціально-побутовими та індивідуальними характеристиками, будувати у віршах драматичні, емоційно насичені сюжети, картини, завдяки чому поезія наблизилася до розповідної прози, - усім цим література завдячує Некрасову. Багато хто з поетів XX ст. визнавали його вплив на власну творчість, називали серед улюблених творів вірші Некрасова. Наприклад, для М. Гумільова такими поезіями були «Вслухаючись ужах війни...» та «Влас» (героя останнього вірша Достоєвський назвав «великим Власом»); для А. Ахматової - «Орина, мати солдатська».

Деякі французькі дослідники вважають Некрасова «попередником ПІ. Бодлера» (хоча обидва поети народилися в один рік - 1821), тому