аморальності, підкопу під моральні підвалини суспільства. Заперечуючи ці тлумачення, поет заявляв: «Про книгу треба судити в її цілості, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок».

Складається збірка із шести циклів: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть», організованих за проблемно-тематичним принципом. Продуманим є місце кожного циклу в контексті збірки. На чільне місце поставлено цикл «Сплін та ідеал», оскільки в ньому, за Бодлером, виражена основна суперечність буття сучасної людини - суперечність між ідеалом та дійсністю, що робить його долю дуже драматичною. У другому виданні збірки автор поставив цикл «Бунт» перед циклом «Смерть» і тим самим акцентував бунт як останню спробу поєднання ідеалу й дійсності, за невдачею якої єдиною розв'язкою є смерть.

Поезія Бодлера вийшла з романтизму й глибоко та органічно з ним пов'язана. У 40-х роках, коли розпочинався творчий шлях поета, романтизм був ще живою і активною традицією французької літератури, надто поезії. В ньому Бодлер вбачав «дійсно сучасне мистецтво» і самого себе усвідомлював «новим романтиком». «Романтизм - це найповніше, найсучасніше вираження прекрасного», - наголошував він. За визнанням поета, він відчував ностальгію за недавнім великим минулим романтизму і прагнув лишатися вірним його духові. І не випадково після виходу у світ «Квітів зла» критики сприйняли їх як збірку романтичної поезії.

Безсумнівно, в основі збірки закладено романтичні моделі світогляду й поетики. Її семантико-образна вісь - романтичне протиставлення дійсності й ідеалу. При цьому протилежності доводяться до граничної різкості, до поляризації, і в них поезії набирають остаточної змістової і художньої завершеності. Сам Бодлер писав про це так: «Тільки сягаючи

Е. Мунк. Весняний вечір