Ініціатором і душею цього «братства» був Данте Габріел Россетті (1828-1882) - поет і живописець, що став живим уособленням митця-прерафаеліта. Вважаючи сучасність епохою бездуховності й утилітаризму, він протиставляв їй пізнє середньовіччя, знаходячи в його житті й мистецтві гармонійне поєднання краси, духовності й правди. Це мистецтво вабило його простотою і виразністю, тим, що воно щиро й довірливо стверджувало духовні цінності буття, що в ньому містична символіка невимушено поєднувалася з предметністю малюнка й кольоровою насиченістю. До того й прагнув Россетті у своїй поезії й живописі, витворюючи прерафа-елітський канон краси.

Література СІЛА в XIX ст. була тісно пов'язана з європейською літературою, передусім англійською, і тривалий час перебувала під її впливом. Ствердження її самодостатності й своєрідності на всіх рівнях належало до принципово важливих завдань, особливо в першій половині століття. До характерних особливостей літературного процесу в СІЛА слід віднести й те, що майже впродовж всього XIX ст. основним його напрямом залишався романтизм. Його розквіт в американській літературі змістився на середину XIX ст., на 40-70-і роки. Для піднесення американської романтичної поезії, яке розпочалося в 40-і роки, особливе значення мала творчість Едгара Аллана По (1809-1849) і Ралфа Волдо Емерсона (1803-1882), але роль цих поетів у її розвитку була різною. По як поет спершу був належно оцінений у Західній Європі, де він вплинув на формування французького символізму та інших модерних течій. Щодо Емерсона, то його творча діяльність мала першорядне значення для американської романтичної поезії, де він виступив зачинателем філософсько-ліричної течії. Та найвидатнішим американським поетом середини XIX ст. є, безсумнівно, Волт Вітмен (1819-1892), один із великих поетів-новаторів американської і світової поезії того часу, творчості якого в підручнику відведено окремий розділ.

Видатним американським поетом цього періоду був також Генрі Лонгфелло (1807-1882), який належав до тих митців, що є «своїми» для епохи, в яку вони живуть та творять і при наявності обдаровання здобувають визнання й популярність. їхній творчості притаманна кон-венційність, тобто негласна «умовленість» з читацьким загалом: читачі знають, чого від поета чекати, а той охоче йде назустріч їхнім сподіванням. Лонгфелло прожив довге творче життя і залишив величезний доробок: численні поетичні збірки, епічні поеми, написав також два романи й книгу подорожніх нарисів, успішно займався перекладами західноєвропейської поезії. Його твори відзначаються широким тематичним діапазоном, здебільшого їм властива висока лірична наснага, але нерідко й надмір сентиментальності. Лонгфелло поставив перед собою завдання «утамувати голод Америки за власним легендарним минулим, за своїми міфами» (О. Шепард) і написав, щоб заповнити цю прогалину, три епічні поеми: дві про перших європейських

Д. Г. Россетті. Автопортрет. 1847