А. Чехов і Л. Толстой

висуває Вас далеко з кола літераторів нового покоління... Ви, я переконаний, покликані до того, щоб написати кілька чудових, істинно художніх творів. Ви вчините великий моральний гріх, якщо не виправдаєте цих сподівань» (березень 1886 p.). В. Короленко захоплювався психологізмом таких творів, як «Смерть чиновника», спостереженнями над людською вдачею і поетичністю повісті «Степ». Максим Горький вважав «Дочку Альбіона» зовсім не смішним, а морально значним і глибоким твором. Про «Зловмисника» JI. Толстой писав: «Зловмисник» - чудове оповідання... Я його читав, мабуть, сто разів». Він же висловлював захоплення такими творами, як «Туга» або «Ванька», називав їх кращими у Чехова. Саме Толстой, найбільший письменник Росії, відчув оригінальність, новаторство манери Чехова, якого, як він вважав, «навіть порівнювати не можна з колишніми письменниками - з Тургенєвим, Достоєвським або зі мною... манера якась незвична, як у імпресіоністів. Бачиш, людина без будь-якого зусилля накидає якісь яскраві барви, що йому зустрічаються, і ніякої залежності, як здається, немає між усіма цими яскравими плямами, але загалом враження чудове». Формальне оновлення російської прози у творах автора «Степу» помічали численні знавці, а багатьох при цьому хвилювала до глибини душі й проста правда людських почуттів. Вони намагалися зрозуміти таємницю впливу прози Чехова на читача. Досить відома авторка - сучасниця Чехова Л. Авілова згадувала своє враження від короткого твору «Туга»: «Як я плакала над Йоною, який ділився своїм горем із власною шкапою, бо більше ніхто не бажав його слухати. А в нього помер син. Лише один син у нього був і - помер. І нікому це не було цікаве. Чому ж тепер, коли Чехов це написав, усім стало цікаво, і всі читали, і багато хто плакав?»

По-жіночому чутлива письменниця відзначила одну дуже важливу особливість чеховського таланту - без сентиментальності, сльозливості й пафосу, дуже просто, у спокійній манері розповідати про людську