світової філософської думки Толстой виявляв інтерес усе своє життя, вивчав їх; вони стали постійними супутниками його духовної біографії. Ідейні шукання письменника набули реального втілення в його яснополянській діяльності, в заняттях педагогікою. Він відкриває більше двох десятків шкіл у навколишніх, учителює, видає педагогічний часопис «Ясна Поляна», виконує обов'язки мирового посередника.

Саме в ці роки, кризові й для письменника, і для країни, Толстой багато розмірковує над питаннями соціальної перебудови Росії, створює проект передачі поміщицької землі селянам і робить спроби здійснити цей план у власному маєтку, але зазнає невдачі.

У творчому плані етапною для письменника стала повість «Козаки» (1863). Переосмислення мети існування молодим аристократом Дмитром Оленіним, який вирушив у пошуках сенсу життя до далекої козачої станиці, що живе вільним трудовим життям, стало основним змістом твору.

Роман «Війна і мир» (1863-1869) - найвидатніший твір в історії російської і світової літератури XIX ст. На відміну від «Війни і миру» роман «Анна Кареніна» (1873-1877) звернений до сучасності. Розвиток подій у другому романі Толстого сконцентровано навколо проблеми сімейних стосунків, любові та шлюбу, їхнього кризового стану в перехідну епоху російської історії.

Наприкінці 70-х - на початку 80-х років у духовному розвитку письменника стався злам, який відбився в оповіданнях-притчах для народу «Два діди», «Чим люди живі?», «Свічка», «Чи багато людині землі треба?», у викривальній тенденції п'єс «Влада темряви» (1887), «Плоди освіти» (1891) та інших творах. Суть змін, що відбулися з ним, Толстой роз'яснив у ряді публіцистичних статей, релігійно-філософських трактатів: «Сповідь» (1879-1882), «В чому моя віра?» (1884), «Так що ж нам робити?» (1886). «Зі мною відбувся переворот, який давно готувався в мені... Життя нашого кола - багатих, учених, - не тільки обридло мені, але втратило всякий сенс... Я зрікся життя нашого кола», - писав Толстой. Перейшовши на позиції найбіднішого селянства, він висунув релігійно-етичне учення «очищеного» від перекривлень християнства, свою програму оновлення особистості й суспільства на ґрунті теорії «непротивлення злу насильством», філософії «опрощення», яка пропонувала людині задовольнятися необхідним, жити лише своєю працею, проявляти милосердя і любов до ближнього, бути ближче до природи, землі, селянського побуту. Своїм власним прикладом письменник намагався підтвердити життєвість свого вчення, займався господарськими селянськими роботами в Ясній Поляні, орав землю, косив траву, мурував печі, рубав дрова. Такий, дещо міфологізований, образ Толстого закріпила картина І. Рєпіна «Толстой на ниві», яка демонструвалася на XVI Пересувній виставці 1888 р. і набула величезної популярності серед прихильників таланту письменника.

Л. Толстой. 1905