Теми творів і рефератів

1. Петербург Ф. Достоєвського.

2. «Зовсім тут інші причини...» (Мотиви злочину Раскольникова).

3. «Що ви, що ви над собою зробили!» (Вчинок Раскольникова в оцінці Соні Мармеладової).

Запитання і завдання для учнів класів філологічного профілю

1. Чи можна вважати роман «Злочин і кара» філософсько-полемічним? Аргументуйте свою відповідь.

2. У книзі «За і проти: Нотатки про Достоєвського» (1957) В. Шклов-ський писав: «Сон Раскольникова в романі вкарбувався всім у пам'ять - мордують коня, його б'ють залізом і хльостають по очах. Цей сон про жорстокість, зло світу. Жорстокість ця уві сні здається притаманною самому світові. Доброю уві сні є тільки дитина, яка жаліє коня. Не зовсім зрозуміло, чому такий сон міг вразити Раскольникова, повернути його серце?»

Дайте коментар. Як можна відповісти на запитання В. Шкловського, виходячи з тексту роману «Злочин і кара»?

Теми творів і рефератів для учнів класів філологічного профілю

1. «Pro et contra»: Раскольников і Соня Мармеладова.

2. Крах анархо-індивідуалістичної теорії Раскольникова.

РОМАН «ІДІОТ»

Проблема позитивного героя була однією з найважливіших у російській літературі 60-70-х років XIX ст. Пошуки ідеалу в житті й шляхів його художнього втілення хвилювали письменників, які належали до різних течій громадської думки. До цієї проблеми зверталися І. Тургенєв, М. Некрасов, М. Чернишевський, М. Лєсков, пов'язуючи її зі створенням образів «нової людини», «героя-діяча», «праведника». Інший акцент мало змалювання позитивної особистості у творчості Л. Толстого, який наділив своїх персонажів (Андрія Волконського, П'єра Безухова, Костянтина Левіна) невтомністю і напруженістю пошуків істини, сенсу життя, загостривши «виховний», «педагогічний» аспект проблеми.

Достоєвський дав свою і, як завжди, цілком своєрідну відповідь на загальне питання, вступивши в полеміку не тільки з представниками революційної демократії, які іноді надавали проблемі вузькопрактичного, надто «заземленого» характеру, а й з тими письменниками, які трактували образ «ідеального» героя в абстрактно-моралістичному дусі. В листі до поета А. Майнова від 12 січня 1868 р. (31 грудня 1867 р.) Достоєвський повідомляв про свій новий задум і про труднощі його втілення: «Давно вже мучила мене одна думка, але я боявся з неї зробити роман, тому що думка надто важка... Ідея ця - змалювати цілком прекрасну людину. Складніше за це, по-моєму, бути нічого не може, особливо ж у наш час...» Складність полягала в зображенні ідеального типу реальної особистості, в розкритті високого духовного настрою, святості й праведності в людині, яка живе в звичайних