Базарова зображено в романі надзвичайно яскраво, могутньо, виразно. Він - максималіст, він той, хто все заперечує, бунтар у всьому, горда натура, особистість, яка приваблює своєю незалежністю, хоча, як зазначив Тургенєв в одному з листів, «фігура похмура, дика, велика, яка до половини виросла з ґрунту, сильна, злобна, чесна - і все-таки приречена на загибель, - тому що вона все-таки стоїть ще напередодні майбутнього». Авторське ставлення до героя і його антиподів розкривається у романі не так прямо й відкрито, як це міг зробити Тургенєв у листуванні або у статті «З приводу «Батьків і дітей». Автор-оповідач, зайнявши в романі позицію «над сутичкою», надає своїм героям можливість розкритися у вчинках і особливо в нескінченних дискусіях, які вони ведуть. Протиставлення «мужицького демократизму» Базарова й аристократизму Павла Петровича Кірсанова проведено по всіх лініях: походження, зовнішність, заняття, ставлення до кохання, праці, науки. «Мій дід землю орав», - говорить про себе Базаров. Грубий, різкий голос, натруджені «червоні руки», іронічне ставлення до «вишуканої чемності» англомана Павла Петровича, чудернацький «довгий балахон з китицями» виказують у ньому людину зовсім іншого кола, «сина лікаря», що пробиває собі дорогу в житті працею та наполегливістю. «Кожна людина сама себе виховувати повинна - ну хоча б, як я, наприклад», - вважає він. Аркадій упевнений в тому, що Базаров досягне значних успіхів не тільки на медичному, а й на іншому (мається на увазі - громадському) терені. Гострі, різкі, афористичні висловлювання Базарова спонукають до суперечок своєю категоричністю і парадоксальністю: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник», «добрий хімік у двадцять разів корисніший від всякого поета», Рафаель «гроша мідного не вартий», «є науки як є ремесла, знання; а науки взагалі не існує зовсім».

Роман Тургенєва створений у часи піднесення суспільної самосвідомості, період формування філософської теорії у дискусіях, полеміці. Спори точилися з найрізноманітніших проблем. Сперечалися про моральні принципи, «загальну користь», роль науки і мистецтва в житті суспільства, кохання та шлюб, виховання і педагогічні теорії, кріпосне право й необхідність свободи особи, щоб справа прогресу просунулася вперед. Усі ці проблеми знайшли своє відображення в тургенєвському романі.

Філософським переконанням тургенєвського героя приділяється значна увага. Погляди Базарова - це суперечливий сплав матеріалістичної теорії Чернишевського, Добролюбова і вульгарного матеріалізму Бюхнера (його книга «Сила і матерія» згадується в романі), Фогта, Молешотта, а на російському ґрунті - Писарева. Відстоюючи пріоритет наукового знання (діяльність «хіміка»), Базаров недооцінює ролі митців, гуманітаріїв («поетів») у житті суспільства. І в цьому Тургенєв не погрішив проти історичної істини, змальовуючи типового «шістдесятника». Складне змішування послідовного і науково-спрощеного матеріалізму було притаманне російській філософській думці 60-х років XIX ст.

Насиченість філософською полемікою скоригувала жанрову природу тургенєвського роману, відтіснила на другий план зображення любовних стосунків. У романі немає неодмінної «тургенєвської дівчини»,