Микола Лєсков - творець особливого типу позитивного героя -праведника, носія високих моральних якостей, шукача правди, блукача, талановитого трудівника і філософа. До циклу оповідань і повістей про праведників відносяться класичні твори, зразки російської оповідної прози другої половини XIX ст.: оповідання «Лівша», «Однодум», героїчний «Несмертельний Голован», поетичний «Зачарований протчанин», трагічний «Цирульний художник», «Людина на варті», «Інженери-безсеребреники». Лєсковські «праведники» - це «маленькі великі люди», яких письменник віднайшов у найрізноманітніших верствах російського суспільства, серед міських ремісників, селян, збіднілої шляхти, кліру, чиновництва. Зовні непомітні, проте великі духом, вони просто і скромно, без пафосу, здійснюють свій подвиг життя, творять «діяльне добро».

Найбільших успіхів письменник досяг у жанрі оповідання і повісті. Особливої уваги заслуговує мова митця, що визначається винятковим лексичним багатством, стилістичним розмаїттям, виключною тонкістю і смаком у вживанні діалектних слів, архаїзмів, дотепних, а іноді й кумедних неологізмів. Лєскова за правом називають чарівником мови, одним із найвидатніших майстрів художнього слова.

В історію російської романістики Лєсков увійшов як автор романів-хронік «Давні роки в селі Плодомасові» (1869), «Соборяни» (1872), «Зубожілий рід» (1874). Герой «Соборян» священик Савелій Тубе-розов змальований у дусі народної філософії «праведництва». Йому властива доброта, чесність; всього себе він віддає людям, викриває можновладців, виступає проти церковної бюрократії, але гине, не витримавши знущань властей. Літературна критика XIX ст. порівнювала Туберозова з історичною особою - «вогненним протопопом» Авакумом і вважала його одним із «вічних» типів світової літератури. Несправедливої негативної оцінки зазнали написані раніше соціально-психо-логічні романи «Нікуди», «Обійдені», «На ножах», у яких дано критику нігілізму і котрі полемічно спрямовані проти роману Чернишев-ського «Що робити?». Талант Лєскова проявився також у рідкісних для російської літератури жанрах святочного оповідання («Христос у гостях у мужика», «Звір», «Страховисько»), переказах патерикових легенд («Скоморох Памфалон», «Прегарна Аза»). Своїм життям і творчістю Лєсков був пов'язаний з Україною, Києвом (де працював кілька років), досконало знав український побут, мову, літературу та історію України, відбив свої враження у таких непересічних творах, як «Печерські антики», «Запечатаний янгол», «Постать», «Заячий реміз».

Запитання і завдання

1. У чому полягає своєрідність російської соціально-психологічної прози другої половини XIX ст.?

2. Розкрийте зміст поняття «обломовщина».

3. Що таке «нігілізм» у трактовці Тургенєва? Прокоментуйте назву роману «Батьки і діти».

4. Схарактеризуйте тип героя-праведника в прозі Лєскова.