ідеєю». Ця ідея, сформульована самим Гонча-ровим, - «боротьба з всеросійським застоєм», заклик до «живої справи». Однак зрозуміло, такими практичними, виховними цілями не обмежується величезне художнє багатство творів письменника.

Гончаров належить до тих діячів російської літератури, які були противниками явної тенденційності. У своєму розумінні сутності письменницької праці він дотримувався принципу «sine іга et studio» («без гніву й упередженості»). Вже сучасна Гончарову літературна критика бачила силу його таланту у спокійній, філософській об'єктивності, пластичності, «у вишуканості й тонкості пензля, вірності малюнка» (В. Бєлінський), в умінні «охопити повний образ предмета, відчеканити, вирізьбити його» (М. Добролюбов).

Провідна тема першого роману - втрата романтичних ілюзій молодим провінціалом, дворянином Олександром Адуєвим, який, приїхавши до Петербурга, зіткнувся з прозою соціальних, бюрократичних, людських взаємин.

У якомусь розумінні загибель романтичних уявлень переживає і герой другого роману — поміщик Ілля Ілліч Обломов, тільки фіналом процесу прилучення до реального життя стала не активна, «корисна» діяльність, а духовна і фізична сплячка Обломова, скніння у замкнутому маленькому світі петербурзького помешкання в товаристві служника Захара і небагатьох відвідувачів, а потім сите і щасливе існування в домі простої міщанки Агаф'ї Матвіївни Пшенициної, яка оточила Іллю Ілліча самовідданою, невимогливою, жертовною любов'ю і шануванням.

Сповнена символічного змісту міфологема «сну» є наскрізною в зображенні Обломова. «Історія про те, як лежить і спить добряк-ледар Обломов і як ані дружба, ані кохання не можуть пробудити і підняти його, - не Бог знає яка історія. Проте у ній відтворено російське життя, в ній позначилося нове слово нашого суспільного розвитку. Слово це -«обломовщина», - писав Добролюбов в статті «Що таке обломовщина?» Це «слово-знак», яке багаторазово повторюється в романі різними людьми, є ключем до розгадки характеру героя і особливостей сучасної Гончарову епохи.

Показати «явище через тип» - таке завдання цілком відповідало творчим принципам Гончарова, схильного одночасно до віддзеркалення саме процесу, еволюції, переходу однієї стадії розвитку в іншу.

Роман читається з неослабним інтересом, хоча, на думку дослідників, це один із «найбезфабульніших» творів у російській літературі XIX ст. Справді, акцентується не стільки на змалюванні подій, скільки на розкритті того, як і чому «загинув, пропав ні за що» небездарний від природи, наділений розумом і витонченою, доброю, «голубиною душею» Ілля Ілліч Обломов. Письменник показав, що характер дитини, потім юнака Обломова формувався під впливом бездіяльного, сонного існування Обломовки, де працю терпіли як покарання, а єдиною і головною справою були турбота про їжу, ідилічне, вкрай

І. Гончаров