(«Барон де Стендаль, кавалерійський офіцер» -значилося на її титулі).

В Італії Стендаль спілкувався з карбонаріями, таємні організації яких (венти) були розсіяні по всій країні. Це був національно-визвольний рух за визволення Італії від іноземного (австрійського) панування і створення республіки, прообразом якій служила давньоримська республіка. На зламі 20-х років австрійський уряд вдався до жорстоких репресій щодо карбонаріїв, і залишатися далі в Італії стало для Стендаля небезпечним. 1821 р. він повертається на батьківщину. Героїку кар-бонарійського руху письменник згодом відтворить у неповторному романтично-поетичному стилі в повісті «Ваніна Ваніні» (1829) і романі «Пармський монастир» в образі поета і «народного трибуна» Ферранте Палла.

Повернувшись до Парижа, Стендаль цілковито поринає в бурхливе літературне життя французької столиці. В ній розпочиналася знаменита «романтична битва» - завершальний акт боротьби романтиків із класицизмом і зміна літературних епох, яка у Франції затягнулася на кілька десятиліть. Цей період життя письменника, що завершився 1830 p., позначений великою активністю літературної діяльності. Творчість зазначеного періоду відзначається великою тематичною й жанровою розмаїтістю. Письменник активно виступає як критик, регулярно друкує статті у французьких і англійських часописах. У 1822 р. видає трактат «Про кохання», в якому розвиває, спираючись і на власний досвід, оригінальну теорію цього почуття, його «кристалізацію» і трансформації в різних соціальних середовищах та в різні історичні епохи. Через рік виходить друком його книжка «Життя Россіні» - про видатного італійського композитора, який тоді почав «завойовувати» Париж. Того ж 1823 р. з'явився перший випуск трактату «Расін і Шекспір», продовжений другим випуском 1825 р. Цей трактат є одним із найзначніших документів «романтичної битви» з класицизмом, що розігралася у Франції в 20-х роках XIX ст. У 1827 р. вийшов друком перший роман Стендаля « Арманс», який не був сприйнятий ні критикою, ні читачами. Його творчість плідних 20-х років увінчується знаменитим романом «Червоне і чорне», який був завершений у переддень Липневої революції 1830 р.

Липневу революцію, яка покінчила з режимом Реставрації, Стендаль зустрів із захопленням і надіями, які не збулися. На зміну монархії Бурбонів прийшла Липнева монархія з королем-буржуа Луї-Філіппом, до якої він досить швидко пройнявся критично-скептичним ставленням, що з усією переконливістю засвідчує його наступний роман «Люсьєн Левен» (1835). Однак Липнева монархія приймає його на державну службу й він отримує посаду французького консула в Чівіта-Векк'ї, приморському місті неподалік від Рима. Це було невелике місто, в якому Стендаль «помирав від нудьги». Рятували постійні вояжі до Рима та інших італійських міст, а також тривалі відпустки, які він проводив у Парижі. Його служба була необтяжлива і залишалося багато вільного

Стендаль на дипломатичній службі