У більшості віршів Фета первісне зорове враження дуже швидко поступається місцем відчуттю якогось «віяння», тремтіння, а надалі запановує звук як найбільш досконалий виразник емоцій. Іноді твір уривається на межі нового звуку, який щойно народжується. (Завдяки цьому досягається відчуття духовного зростання; саме тому лірика Фета, незважаючи на свою бурхливу чуттєвість, вражає цнотливою чистотою, первісною красою переживань, які виливаються у пісні).

У зв'язку з цим розглянемо, як побудовано вірш «Я прийшов до тебе, мила...». У тексті Фета бачення сонця і весняного листя змінюється відчуттям пробудження лісу. Це вже значно перевищує зорові можливості: адже ліс «кожною гілкою» прокинувся, *кожною пташкою стрепенувся», сповнився «весняної спраги».

Відчуття весни, якою «віє» звідусюди, що бринить у душі ліричного героя, викликає шалений порив радості. Весь вірш стає ніби передчуттям пісні, в якій втілиться ця радість. «Що співатиму - не знаю», -говорить поет, і це є дуже характерним для лірики Фета, тому що не зміст, а саме звук пісні стає найвищим ступенем на шляху від матеріального і зрозумілого до духовного, незбагненного...

Спроможен тільки ти, поете, в слушну мить Крилатим звуком слів схопить і закріпить І темні сни душі, і трав зникомий запах...

(«Убога мова в нас! Хотіти й не могти...», переклад Г. Кочура)

Відчутне переважання звуку в поезії Фета пов'язане з розумінням поетом музики як інтуїтивного осягнення прихованої сутності речей. Це зумовило глибоке зацікавлення поезією Фета з боку російських символістів: адже для них стали девізом слова: «Музика перш за все!» (з програмного вірша Поля Верлена «Мистецтво поезії»).

Символісти також називали Фета першим російським імпресіоністом. Справді, лише імпресіоністичному мистецтву властиве зображення світу в безперервній зміні обрисів, крізь миттєві відчуття, враження і настрої. Вловити мить, передати власне суб'єктивне переживання цієї миті - у цьому імпресіоністи вбачали завдання мистецтва. (Славетна картина Клода Моне мала назву: «Імпресія. Схід сонця», -що мусило увиразнити особистісність, суб'єктивність враження митця; слово «імпресія» і означає «враження»). Так само можна охарактеризувати поезію Фета.

Тяжіння до музичності вірша, до звукового настроєвого оформлення в поєднанні з імпресіоністичним зображенням світу особливо споріднювало Фета із символістами, які вимагали, щоб поетичне враження створювалося шляхом недомовленості. Невловимі «настрої» природи і людської душі потребують музичності як основного виражального засобу («крилатого звуку», за словами Фета). Лише в такий спосіб можна «схопить і закріпить і темні сни душі, і трав зникомий запах», - тобто те, чого у світі ще або вже немає.

Фета заслужено вважають неперевершеним співцем природи і кохання. Солодке хвилювання, щасливе страждання, радісні муки -усі ці переживання поєднують протилежні відчуття, і саме так утверджується в ліриці Фета всеосяжна, всеперемагаюча сила любові.

Зауважимо, що молитовне замилування ліричного героя красою всесвітнього життя також викликає у нього гостре, бентежне почуття