європейських митців, що починали свій шлях у добу, коли романтизм уже не був новим, але ще не вичерпав своїх можливостей, мали очевидні романтичні риси - у конфліктах, образах окремих персонажів, відтворенні почуттів і пристрастей, іронії та гуморі тощо. І в романтичних творах американських письменників з'являються і стають усе помітнішими реалістичні форми зображення. Це притаманне романам і Купера, і Готорна, і пізнього Мелвілла. Можна стверджувати, що перехід від романтичної до реалістичної, а пізніше й натуралістичної естетики відбувався не раптово, а досить повільно. Не випадково таких поетів, як Генрі Вордсворта Лонгфелло

(1807-1882) чи Волта Вітмена (1819-1892), називали і романтиками, і реалістами. Письменники, живучи й творячи в добу співіснування двох великих художніх напрямів, в десятиліття переходу від одного до іншого й появи нових естетичних теорій, формальних прийомів, новаторських художніх рішень і принципів, а головне, існуючи в бурхливій круговерті історичних, політичних й соціальних змін, не могли не відтворювати так званий дух часу або, як тепер кажуть, дискурс доби.

Цілком слушно зазначає відомий російський американіст М. Анас-тасьєв: «Американський реалізм висунув лише одну постать світового рівня, але яку, - Марка Твена. Якщо за притчемовним висловленням Ф. Достоєвського: «Вся російська література вийшла із гоголівської «Шинелі», то в американській літературі схожу роль відіграли «Пригоди Гекльберрі Фінна». Принаймні на тому наполягали митці наступних поколінь, наприклад Вільям Фолкнер і Ернест Хемінгуей». Звичайно, Марк Твен досяг справжньої вершини в літературній творчості. Однак поряд із ним діяли й інші цікаві та своєрідні письменники: Вільям Дін Хоуелс (1837-1920) - теоретик і практик «ніжного реалізму», автор багатьох романів, критик і публіцист; авторка знаменитого антирасистського роману «Хатина дядечка Тома» Гарріет Бічер-Стоу (1811-1896); талановитий новеліст і сатирик Амброз Бірс (1842-1914?), чиє оповідання «Випадок на мості через Сов'ячий ручай» входить у світові антології кращих творів у цьому жанрі. Талановитим оповідачем у дусі Діккенса був і Франсіс Брет Гарт (1836-1902), який написав багато коротких творів про «дикий» Захід, завойовників нових територій, золотошукачів, відтворюючи їхню специфічну мову і гумор. Проте, звичайно, нікого з них за талантом і значенням у національному й світовому вимірі не можна було порівняти з велетнем Марком Твеном. Картину розвитку красного письменства СІЛА і всієї літератури другої половини XIX ст. взагалі неможливо уявити без постаті цього знаменитого класика національного американського мистецтва слова.

Марк Твен (справжнє ім'я та прізвище Семюель Ленгхорн Клеменс) (1835-1910) відомий читачеві насамперед своїми романами «Пригоди Тома Сойєра» і «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1876, 1884), повістями

Г. В. Лонгфелло