будучи найприроднішою формою об'єднання людей і воднораз найорганічнішим середовищем для прояву «страстей» і характерів.

В «Анні Кареніній» змальовано різні варіанти сімейних стосунків, переважно кризових. «Усі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я є нещасною по-своєму» - початок роману, перша фраза першого тому (у романі вісім томів), яка потім «оживає» в численних сюжетних ситуаціях. У романі зображено сімейну драму Анни і її чоловіка, сановного чиновника Кареніна; нові, але по суті також драматичні взаємини Анни і Вронського; родину Облонських, яка розпалась de facto, хоча зовні й була збережена; життя сімейств вищого світу, що деградували. Щасливими є Кіті та Левін, проте спокою й умиротворення немає і в цій сім'ї. До речі, про ідеальний взірець - благополучне селянське сімейство Парменових - сказано вкрай коротко. За словами сучасного дослідника, «Анна Кареніна» -роман про «всесвітнє розлучення», загальний розпад особистих і суспільних зв'язків.

Однак обмежувати проблематику роману змалюванням кризових родинних обставин аж ніяк не можна. Твір Толстого вражає широтою соціального і культурного тла, великою кількістю тонких філософських умовиводів.

«Роман широкого вільного подиху», яким, за визначенням автора, є «Анна Кареніна», орієнтований на енциклопедичне охоплення різних явищ: соціальних, релігійних, моральних.

На відміну від «Війни і миру» у другому романі Толстого немає переломних для нації історичних подій, відсутні образи історичних осіб, але жива дійсність - повсякденна й прозаїчна - відображена письменником під знаком історії. Історичне життя Росії 70-х років XIX ст. вторгається в долю героїв, прозирає в численних розмовах, роздумах персонажів, у бесідах Костянтина Левіна з братом Миколою, селянами, предводителем дворянства Свияжським. Духовний рівень цього історичного періоду представлено в романі Толстого надзвичайно повно. Тут сперечаються з приводу філософії Канта, Гегеля, Шопенга-уера, говорять про музику Вагнера та історичну школу в живописі, згадують Тинторетто, Рафаеля і Мікеланджело, звертаються до імен Платона, Шекспіра, Гете, висловлюють думки щодо наукових відкриттів Дарвіна, Сеченова, розмірковують про французький експериментальний роман Золя.

Своєрідними прикметами часу виступають реалії дійсності: голод у Поволжі, війна в Сербії, бурхливе будування залізниць, укладання концесій, руйнування селянської громади, релігійний скептицизм, а в моральному плані те, що Толстой назвав «втратою краси» в житті, втратою орієнтира у питаннях «добра» і «зла». А. Чехов зазначив, що в романі Толстого, хоча й не вирішено жодного питання (оскільки це і не входить до завдань художника), але - головне - «усі питання поставлені» і поставлені «правильно». У цьому сенсі «Анну Кареніну»

О. Верейський. Ілюстрація до роману «Анна Кареніна»